среда, 8 марта 2017 г.

Оповідання про маму та сім’ю

Створено в рамках діяльності гуртка «Лідерство ― запорука успіху» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради

Діти! Любить своїх батьків!

Мене звуть Володимир Нагорнюк, я з багатодітної сім’ї. В мене є три старших сестри та один молодший брат. Моя сестра Валерія навчається у коледжі на музичному факультеті, Владислава ― в університеті, а найстарша ― Євгенія є вчителем історії та географії. Молодший братик Олександр ще навчається  у школі.  
Я дуже люблю своїх батьків. Зараз розповім вам, які вони в мене чудові. Слухайте. Мого батька звати Іван, він працює фотографом та лагодить комп’ютери. Але найкраща людина у житті ― це моя матуся.  Нині працює завучем у школі, а за фахом – вчитель історії.
Я завжди можу звернутися за допомогою до неї. Мама не тільки допомагає мені зі шкільними уроками, але й вирішує інші питання, які мене турбують. За все це їй дуже вдячний! Коли я був маленький, вона  ночей не спала. А вранці нову бігла до школи, де на неї чекали учні, вчителі та батьки.
Якби не мої батьки, мене би не було на цьому світі. 
Я дуже люблю мою маму. Та можу сказати: моя мама найкраща у світі!
Діти, будьте вдячні, любить та бережіть своїх матерів та батьків!
Володимир Нагорнюк,

5-а клас ЗОШ № 126 Холодногірського району м. Харкова

вторник, 7 марта 2017 г.

Твори про маму: про різне варто говорити...
Не тільки з нагоди Міжнародного жіночого дня, але й частіше дітям варто приділяти увагу своїм мамам. Слова подяки за їхню любов, увагу і турботу нехай створюють позитив повсякчасно. Молодим авторам варто щиро й відверто ділитися своїми очікуваннями та сподіваннями із батьками, щоб у родинах плекати взаємоповагу й довіру. Особливої уваги заслуговують розповіді тих, хто не замовчує деякі проблемні питання. Вони стосуються багатьох із нас. Адже деякі учні як майбутні літератори та журналісти цілком усвідомлюють: про все це варто говорити... 
Оповідання створені в рамках діяльності гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради, що працює на базі гімназії № 13 Холодногірського району м. Харкова
Леонід ГАПЄЄВ, керівник гуртка

МЕНІ ТАК ХОЧЕТЬСЯ ПОБІЛЬШЕ СПІЛКУВАННЯ
Мама. Це не просто красиве слово. Адже саме вона дуже важлива людина у житті кожної дитини й дорослого. Мама намагається бути милою, ласкавою та доброзичливою до своєї дитини. Щоб не припускати таких помилок, як колись зробила її мама. А ось моя матуся дуже люб’язна до своєї родини. Зараз розповім, послухайте.
Мою маму звуть Світлана, їй 37 років. Разом з нею ми відвідали багато театрів, концертів. Бували у парках, магазинах, в цирку й не тільки.
Коли моя мама візьметься за якусь справу, то усе в неї виходить вдало. Скажімо, моя мама вміє шити, її цьому навчила моя бабуся. Ще моя матуся вміє смачно готувати і випікати. Коли трошечки підросту, вона навчить цьому і мене.
Більшість часу мати проводить на роботі за комп’ютером. Мама вміє добре фотографувати і до неї звертаються друзі за допомогою. А ще неня дуже красиво малює. Бабуся показувала і подарувала мені декілька малюнків, які мама створила ще у дитинстві.
Я дуже люблю свою маму. Нехай з Божої ласки в неї усе буде гаразд: і на роботі, і вдома, і здоров’я, і творче натхнення…
Хочу побажати тільки одне: щоб мама знаходила можливість приділяти більше уваги мені, ніж своїй роботі.

Марія КОЛЕСНІКОВА, учениця 4-а класу гімназії № 13 м. Харкова


МАМУСЯ ПІДБАДЬОРЮЄ МЕНЕ

Хочу розповісти про мою маму Наталію. Я її дуже люблю. Вона така гарна. Красива зовнішність гармонійно поєдналася з її внутрішнім світом.
З матусею спілкуватися мені легко й приємно. Адже вона має спокійний характер. Іноді ми граємо на комп’ютері. Але найчастіше займаємось ліпкою з пластиліну. Любимо разом проводити вільний час. Отож, організовуємо змістовне дозвілля. Буваємо у парках, кінотеатрах, розважальних центрах.
А ще ціную маму за те, що завжди корисне щось порадить, зуміє вислухати й підбадьрити. Тому їй дуже довіряю.
В своїй професії мама є гарним прикладом для мене. Свого часу моя матуся Наталія Олександрівна Миценко отримала диплом за якісне виконання своєї роботи. Тому вона для мене яскравий життєвий приклад служіння професії податківця.
Відверто кажучи, моя мама вдало втілює свої найкращі риси не тільки в роботі, а ще й вдома. Ось скоро знову вихідні, спробуємо з нею приготувати нашу улюблену страву. І тоді скоштуємо смачний торт. Назвемо його Африкою. Поласуємо «маленькі шматочки Землі», де яскраві червоний, зелений, жовтий, голубий та інші кольори нагадають нам про тепле й радісне літо.
 Я люблю свою маму, вона в мене така цікава людина й емоційна. Я щаслива тому, що маю можливість такого сімейного спілкування. Нам добре разом з моєю найкращою мамою. 
Вероніка МИЦЕНКО,
вихованка гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради,
учениця 4-а класу гімназії № 13 м. Харкова 





МОИ КОШКИ
У меня есть Британская кошка, которую зовут Юся. 7 июля ей исполнится 2 года. У кошки уже было 3 котенка: Плюша, Буся и Джо. Котята подросли и мы нашли им новых хозяев! Я не знаю, какие они сейчас. Но, думаю что у них все хорошо.
Я очень люблю своих кошек. Несмотря на то, что теперь у меня дома осталась только одна. А до этого у меня жила другая кошка Феня. Хотя, это уже другая история.



ДИНОЗАВРИК МАРИО ВОЗВРАЩАЕТСЯ
Жил-был динозаврик Марио. Он очень хотел пойти в джунгли. Но родители его не пускали, ведь он еще слишком маленький и может заблудиться. Марио так сильно хотел попасть в джунгли, что не слушал родителей. Однажды ночью он ушел из дому и пошел, куда захотел. Когда он зашел в джунгли, то ничего интересного не увидел, ведь уже было темно. Но вскоре Марио прошел дальше и увидел много чего необычного: светлячков, летающих рядом с ним, маленьких животных, которых никогда до этого не видел… Но больше всего динозаврику понравилось дерево, которое светилось под сиянием луны. Марио долго наблюдал за этим деревом. После всего увиденного, ему захотелось спать. Марио попытался найти дорогу домой, но не смог. Пришлось динозаврику ночевать под этим необычным деревом.
Когда утром динозаврик проснулся, то увидел возле чудо-дерева своих родителей. Они были рядом и радовались тому, что нашли сынишку. По дороге домой они отругали своего ребенка за то, что без спросу сбежал из дому. Хорошо, что Марио осознал свою ошибку и пообещал, что тепер будет слушаться своих родителей.
Мария КОЛЕСНИКОВА,
ученица 4-а класса гимназии № 13 Холодногорского района г. Харькова,
воспитанница кружка «Медиакультура» Центра детского и юношеского творчества № 5 Харьковского городского совета

 ЛІДЕРСТВО РОЗВИВАЄТЬСЯ У ТВОРЧОСТІ
На заняттях гуртка «Лідерство ― запорука успіху» Центру дитячої та юнацької творчості № 5, що відбуваються у 126-й школі Холодногірського району Харкова, значна увага приділяється розвитку творчої особистості майбутніх лідерів. Учні не лише хочуть навчитися писати вірші, оповідання, казки й інші твори. Ще мріють десь опублікувати свої літературні здобутки. До уваги читачів ― поетичні твори учениці 6-в класу ЗОШ № 126 Поліни Болтенко.
Добре, що завдяки таким ініціативам творча молодь має можливості для свого подальшого професійного зростання. Сподіваємось, що молоді обдарування не тільки із цієї школи долучатимуться до літературної та журналістської творчості різних напрямків.
Леонід ГАПЄЄВ, керівник гуртка

***
Сверкают багряные грозди рябин
над домом моим.
Смотрю я в небо голубое
и вижу твой взгляд.
***
Тихонько с улыбкой
На скрипке играет сверчок.
А листья танцуют
вальс для него.
***
Часики стучат: тик-так, тик-так, тик-так.
Часы бегут, минуты подгоняя.
За временем следи ― оно бесценный дар.
Не трать его на что попало...

На фото: юна поетеса Поліна Болтенко