четверг, 29 ноября 2018 г.



ІЗ АВТОРСЬКОЇ СЕРІЇ

«ВИЗВОЛЬНА
БОРОТЬБА
В МАЛІЙ ПРОЗІ
УЛАСА САМЧУКА»


Право нації
На самовизначення



ГЕРОЇЗМ — ЦЕ Є 
ПОВСЯКДЕННА ПРАЦЯ
У ТВОРЧОСТІ УЛАСА САМЧУКА

У листопаді в Україні відзначаємо чимало різних дат: всесвітній день молоді, день гідності і свободи, пам’ять про голодомор 1932― 1933 років. Ви запитаєте: чим усі ці події пов’язані між собою, що мають спільного? Йдеться про національну ідею як право нації на самовизначення. У творчості Уласа Самчука це спонукає читачів до самопізнання, самоаналізу та подальших роздумів для кожної людини.

Героїзм та визвольна боротьба у творчості Уласа Самчука гармонійно пов’язані. Рідкісна книга під назвою «Документ доби»: публіцистика Уласа Самчука 1941― 1943 років», видання 2008 року Державного архіву Рівненської області та науково-редакційної групи області «Реабілітовані історією» включає тогочасні передовиці, репортажі, фейлетони, опубліковані ним у газеті «Волинь» та інших легальних українських часописах періоду німецької окупації 1941 ― 1943 років. Фактично цю унікальну збірку можна вважати завершеним журналістсько-мистецьким та публіцистичним доробком автора, теми якого особливо актуальні сьогодні в ХХІ столітті.
Сюжети «Документів доби» по-різному можна сприймати сьогодні. Звернімо увагу на деякі з них з позиції пошуку цінностей сучасної людини, права нації на самовизначення, конституційного права кожної людини на свободу думки і слова, вільного вираження своїх поглядів.
Героїзм є повсякденною клопіткою працею у творчості Уласа Самчука. Це є помітним не лише у життєписі автора. У різних джерелах можна чимало дізнатися про те, як відомий далеко за межами України письменник, прозаїк, журналіст, публіцист, головний редактор газети «Волинь» Улас Самчук вмів наполегливо і завзято паралельно працювати над різними творами. Інакше кажучи сучасною мовою, автор вмів самоорганізуватися, щоб вдало працювати над різними проектами. А ще, на думку сучасних дослідників, письменник намагався відійти від ідеологічних схем, незаангажовано представити реалії тодішнього українського життя. Принаймні величезний життєвий досвід давав йому змогу це зробити. Однак такий підхід викликав незадоволення серед частини націоналістично налаштованої української еміграції. («Літописець українського простору», 18.02.2015, Петро Кралюк, доктор філософських наук, професор Національного університету «Острозька академія»  https://dt.ua/SOCIETY/litopisets_ukrayinskogo_prostoru.html).
А що для нас, сучасних читачів є цікавим в його житті та творчості? Особливо вражають окремі факти з біографії Уласа Олексійовича Самчука. Народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань на Рівненщині в родині заможних і працьовитих селян. Тому ще з дитинства навчився цінувати землю. Улас був третім з п’ятьох дітей в родині. Навчався в Бреславському (нині Вроцлавському) університеті. Пізніше переїхав до Чехо-Словаччини, де навчався в Українському вільному університеті в Празі. Перше оповідання У. Самчука «На старих стежках» надруковане у варшавському часописі «Наша бесіда» 1926 року, а з кінця 20-х років він вже активно співпрацює з українськими літературно-художніми часописами. Проте, його ім’я і досі залишається маловідомим, бо радянська влада віднесла його до списку «українських буржуазно-націоналістичних письменників». (https://dovidka.biz.ua/ulas-samchuk-tsikavi-fakti/ Довідник цікавих фактів та корисних знань). Про те, що Улас Самчук великий письменик, свідчить подання його кандидатури на здобуття Нобелівської премії. На превеликий жаль, він не удостоївся її з банальної причини: не мав перекладів і проживав не у своїй державі. До речі, провівши більшість років свого зрілого життя за межами України, він помер 9 липня у Канаді в 1987-му році.

Як можна свідомо жити сьогодні?

Для нас сьогодні цікавими і співзвучними сучасним реаліям є окремі думки автора у статті «Свідомо жити». Спробуємо осмислити деякі речі з точки зору культурних та духовних цінностей сучасної людини. З позиції пошуку тих цінностей, що можуть нас поєднати і згуртувати? «У час, який переживаємо, немає більшого нещастя, як розгубленість, непевність, невиразність, брак певної яскравої мети… Всі ці паралізуючі творчу людську ініціативу чинники — це те перше і основне, на що мусимо звернути нашу увагу. Бо свідома людина не повинна і не сміє опинитися у безвихідному становищі…» Далі автор розмірковує про відносини людини і держави, тобто Батьківщини. Нині можна почути чимало політично-рекламної риторики на цю тему, тому авторські думки без зайвого пафосу особливо цікаві для читача. На переконання Уласа Самчука, жити для Батьківщини — це зовсім не означає бути якимось безголовим ідеалістом. Навпаки. Жити для Батьківщини — це означає жити для себе, для своїх предків та нащадків. Жити і у своєму вузькому приватному житті. А ще жити для Батьківщини — перемагати всі труднощі, які б вони не були. Творити вищі, кращі, організовані форми життя. Будувати і творити! Творити скрізь, на кожному кроці, кожного дня…
В іншому публіцистичному творі із досить іронічно-філософською красномовною назвою «Совєтська віра та її гріхи» автор спонукає читача до переосмислення. Подумки прагне звільнитися від примар нав’язливої ідеології більшовизму і комунізму. Визвольна боротьба у творчості Уласа Самчука відбувається на рівні критичного осмислення тодішньої радянської суспільно-політичної дійсності. Водночас для нас є повчальним не лише його критичний погляд на радянський період в українській історії, але й розуміння героїзму…

Героїзм наших днів

Визвольна боротьба у цьому однойменному публіцистичному творі виражена не відверто, а дещо приховано для вдумливого читача. Якщо ж ми хочемо більше дізнатися про патріотичні погляди Уласа Самчука, то можна повністю почитати його публіцистичну статтю «Героїзм наших днів». «Ми говорили багато про героїзм: героїчно жити, героїчно, безкомпромісно змагатися». На переконання автора, героїзм наших днів досить прозаїчний, бо треба активно включитися у життя. «Той герой, хто не лише візьме в руки рушницю, щоб десь героїчно загинути, але й вмітиме викликати до життя нові удосконалення, які фактично підготують грунт до правдивої перемоги…» Також Улас Самчук акцентує увагу на необхідності підготовки для суспільства фахівців кожної професії, а не лише політичних лідерів, на яких нерідко заглядається сучасна молодь…
«Господарство і праця» та «Героїзм наших днів». Ці твори, можливо, сьогодні приємно здивують нас своїм свіжим та критичним поглядом на життя. Бо, на думку автора, героїзм сьогодні виражений у клопіткій повсякденній праці. З точки зору сучасної людини, ці речі стосуються кожного з нас, незалежно від політичної орієнтації. Це можна назвати цінностями художньої літератури, що мають сьогодні нас поєднати і згуртувати навколо загальнонаціональної ідеї відновлення країни: політичного, правового, матеріально-технічного, культурного і духовного.
У своїй журналістській статті «Господарство і праця» визвольна боротьба і національна ідея в інтерпретації Самчука створює привід для роздумів і пошуку паралелей із сьогоденням: на його переконання не може бути національної, політичної зрілості без повсякденної праці, без всебічно розбудованого і раціонально використовуваного народного господарства. Говорячи сучасною мовою, йдеться про повноцінно функціонуючу економіку країни…

Про загальнолюдські цінності у творчості
Уласа Самчука

Окрім, економічно-політичних та інших аспектів діяльності суспільства і держави, варто не забувати про те, що є першоосновою буття. Думаєте, про що чи про кого йде мова? Здогадуєтесь? Саме так, про людину!
Важливо, що окремі дослідники та прихильники його творчості сьогодні звертають увагу на ті загальнолюдські цінності, що не просто дають чимало поштовхів до роздумів, а ще й мають створити основи конструктивного діалогу між різними етнічними групами, представниками різних політичних орієнтацій та національно-культурних течій. Бо важлива суть людини на шляху до конструктивного діалогу! Визвольна боротьба у творчості автора також стосується подолання стереотипів та створення засад толерантності.
Улас Самчук зі своїм інтелектом, вихованням та поглядами на життя й людину у цьому житті сприйняти більшовицький режим не міг. Він писав: «Більшовизм багато говорив про свідомість. Але його свідомість зводилась не до людської свідомості, а до свідомості класової чи соціальної. А це є далеко не те саме. Основою життя є не клас, а людина. Той чи інший поділ людей не повинен заміняти основного. Не важливо, до якого класу належить порядна творча свідома людина. Важливо, щоб вона такою була. Бо коли привілейований той чи інший клас складається з юрби бандитів чи людського шумовиння, то будь він тричі пролетарський чи буржуазний — він сам по собі не має найменшої вартості. Не в пролетаріаті і не в буржуазії справа. А в людині. І тільки в людині». (Ольга Жарчинська, Рівненська область, http://visnyk.lutsk.ua/news/ukraine/regions/volyn/5828/)

У пошуках «віднайденого раю»
в малій прозі УЛАСА САМЧУКА

Неформальна дискусія з нагоди Дня гідності і свободи відбулася за участю автора цієї статті та педагогів Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради на семінарі-практикумі.

«Віднайдений рай» — вражаюче своєю художністю та водночас жорсткою реалістичністю оповідання Уласа Самчука. Сюжет спонукає нас до більш глибоких роздумів та інтерпретацій на тему визвольної боротьби, пошуку власного «Я». Почуття патріотизму і визвольна боротьба певною мірою взаємопов’язані. Сьогодні можна по-різному сприймати та втілювати у життя ці речі. Хтось одягає вишиванки, піднімає червоно-чорні прапори. Але є також внутрішні аспекти цього явища. Сенс і зміст. Тут кожен особисто має знайти відповідь на запитання: чи досі «мандрує» сучасна освітянська українська інтелігенція у пошуках того «земного раю», про який писав Улас Самчук? Чи знайшов «землю обетованну» його давній товариш Семен Плужник, який, пройшовши шлях таборів, нарешті знову продовжив займатися адвокатською практикою? Оселився у канадському розкішному приватному будинку, з великим лімузином, дружиною та псом Тираном? Мабуть це невигадане красномовне собаче ім’я мало би нагадати головному герою сюжету про минуле? Але в нього немає нащадків… та й бібліотека з текстами Гете, Шекспіра виявилася дерев’яною, тобто не справжньою?!
Багато запитань спонукають нас до роздумів. В контексті національно-визвольної боротьби в житті і творчості Уласа Самчука маємо шукати ті загальнолюдські цінності, що нас поєднують та згуртовують. Улас Самчук як прозаїк і публіцист, редактор і журналіст у ті повоєнні роки ХХ століття не боявся говорити актуальні, навіть малоприємні речі для української літератури не лише свого часу. Наприклад, про те, що досить вже «оспівувати» образ знедолених і принижених, а варто створити творчий портрет людини дії, соціально активної та відповідальної за власне життя.
Саме тому сьогодні його ідеї є особливо актуальні та співзвучні нинішнім реаліям. Тому й цікаві як для дорослих читачів (педагогів, батьків), так і для молоді.

«Віднайдений рай», або сучасні інтерпретації на тему…

Сьогодні важко знайти як серед дорослих, так і серед молодих читачів тих, хто знайомий із творами Уласа Самчука. Про цього автора на Слобожанщині вперше дізналися і педагоги під час семінару-практикуму на тему формування сучасних компетентностей, і школярі під час позашкільних занять гуртка основ журналістики і літературної творчості. Воно й не дивно. В бібліотеках Харкова майже немає його творів, окрім деяких романів: «Марія», «Волинь». А малу прозу особисто шукав в інтернеті. Бо тепер такі часи настали, що доводиться усе «гуглити»…
Спробував провести невеличкий творчий експеримент серед педагогів. Ті 6 сторінок тексту «Віднайденого раю», які до цього переосмислив самостійно та у колі учнів під час занять позашкільної освіти, запропонував до уваги дорослих читачів. Інтерпретації на тему Уласа Самчука (саме в такий інноваційний спосіб спробував здійснити популяризацію його творчості) виявилися досить не однозначною і не легкою справою. Прочитавши по черзі кожен вибрані фрагменти сюжету, дорослі читачі (педагоги позашкільної освіти) змогли висловити власну точку зору на творчість малої прози Уласа Самчука.

— Особисто дійшла такого висновку, що ці сюжети є актуальними сьогодні. Дискусії та дебати є складною формою для популяризації творчості Уласа Самчука. Хоча, з іншого боку, неоднозначна тема, кожного не залишить байдужим, це є цікаво — ділиться враженнями Вікторія Герасименко, методист вищої категорії ЦДЮТ № 5 Харківської міськради.

Не буду вже переказувати чи розкривати «фішки», розповідаючи про створені нашими учнями сучасні інтерпретації на тему «Віднайденого раю». Скажу лише про те, що визвольна боротьба у творчості Уласа Самчука починається із неформального і змістовного переосмислення багатьох аспектів життя. Залишається побажати нашим сучасним читачам не лінуватися та не боятися експериментувати. Можливо, тоді дізнаємося про нові інтерпретації на тему малої прози Уласа Самчука. А поки що запрошуємо до читання та обговорення.

Замість післямови — продовжимо розмову?
Зустрінемось у ТОЧИМАПРУСА…

Дуже багато всього хотілося би ще сказати про малу прозу Уласа Самчука. Але для цього бракує часу, ефірного простору та й самих творів, доступних для широкого загалу читачів. Тому автор цього дослідження малої прози Уласа Самчука дійшов висновку, що не лише представники української діаспори спроможні ініціювати суспільно важливі проекти. Їм (родині Соколиків з Канади) варто подякувати за можливість фінансової підтримки в Україні різних таких ініціатив. Поки у перспективі за ініціативи Острозької Академії вийде друком повне зібрання творів цього автора, вже сьогодні можемо подумати над цікавою ідеєю.

Щоби про Уласа Самчука дізналися більше потенційних читачів, пропоную створити певну громадську спільноту. Скажімо, громадську організацію з метою дослідження та популяризації творчості нашого співвітчизника ХХ століття ― Товариство читачів малої прози Уласа Самчука (скорочена назва ― ТОЧИМАПРУСА). Отож, коли думки матеріалізуються і цей задум буде практично втілено у життя, замість післямови незабаром ми знову продовжимо розмову? Зустрінемося і поспілкуємося у ТОЧИМАПРУСА…

Леонід ГАПЄЄВ,
керівник гуртка «Точка зору» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради,
член Національної спілки журналістів України

Фото автора























воскресенье, 25 ноября 2018 г.













ІЗ АВТОРСЬКОЇ СЕРІЇ
«ВИЗВОЛЬНА
БОРОТЬБА
В МАЛІЙ ПРОЗІ
УЛАСА САМЧУКА»

У ПОШУКАХ «ВІДНАЙДЕНОГО РАЮ»
В МАЛІЙ ПРОЗІ УЛАСА САМЧУКА

У ці холодні й морозні листопадові дні, коли за повідомленнями ЗМІ в різних містах України пройшли акції протесту через відсутність опалення і газу в домівках, напевно кожній людині хочеться знайти затишку й комфорту. Душевного тепла й порозуміння. Саме такою приємною творчою несподіванкою для старшокласників 136-ї харківської школи під час заняття гуртка «Точка зору» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради стало перше знайомство із творчістю УЛАСА САМЧУКА. Відомого письменника, редактора і журналіста, громадського діяча ХХ століття, ім’я якого через більшовицьку ідеологію було незаслужено викреслено з української історії, літератури і культури, журналістики і публіцистики. Втім, життя поступово вносить в це явище свої позитивні корективи.

Перше знайомство, немов перше побачення? Пригадайте свою молодість, шановні дорослі читачі. Ті неповторні захоплення й емоції. Бо саме такі схожі враження могли відчути наші старшокласники, коли стали учасниками своєрідної творчої лабораторії під час читання і дослідження новели «Віднайдений рай» Уласа Самчука. Цей твір обрали не випадково. Адже цього тижня Україна відзначає День гідності і свободи. Тому для молодих авторів знайомство із життям і творчістю Уласа Самчука є своєрідним лейтмотивом національно-визвольної боротьби сьогодення, спроби переосмислення свого місця в соціумі, в державі і суспільстві. До речі, в новітній українській школі, за словами гуртківців, поки немає й згадки про Уласа Самчука. Саме тому на позашкільних заняттях про це ім’я підлітки дізналися вперше.
Помандрувавши бібліотеками столиці Слобожанщини, автору цих рядків поки що не дуже пощастило знайти твори малої прози Уласа Самчука. Вдалося дістати роман-трилогію «Волинь», а от новели та оповідання довелося самотужки шукати у безмежному інтернеті.

У пошуках «Віднайденого раю»:
аудіокнига у виконанні старшокласниць…

«Віднайдений рай»… Цей твір одразу спокушає своєю назвою. Напевно, поєднання журналістики і письменництва у творчості автора дають свій неповторний результат! Цей сюжет глибоко вражає своєю яскравою образністю, актуальністю і публіцистичністю. Особливо шокує парадоксальністю. Товариші, що нарешті зустрілися через 16 років поневірянь, так і не змогли почути одне одного у змістовній відвертій розмові? Є гостинність, комфорт, великий лімузин, його дружина і пес Тиран… Але немає нащадків, хто би родовжив ту адвокатську справу. Стоять собі похмуро на полицях суворі канадські державні закони, а вікна міцно зачинені від чужих поглядів та потойбічного світу? Ось так знайшов свій «рай цивілізації» головний герой сюжету. Але чи знайшов свій земний рай сам автор? Ці роздуми заінтригували і викладача, і присутніх молодих читачів…
Прочитавши текст наодинці, дівчата, за задумом педагога, створили маленьку творчу імпровізацію. Продемонстрували присутнім своєрідну міні-аудіокнигу: з 6 сторінок тексту на кожній обрали собі найцікавіші фрагменти, які читали вголос. Чесно кажучи, спробував себе в якості читача і глядача. Можу вас запевнити: для першого разу вийшло досить непогано!
Наші гуртківці та водночас молоді автори вивчають основи журналістики і літературної творчості. Одні з них пробують себе вперше на публічних теренах творчості, а деякі вже змогли успішно проявити себе в різних проектах і конкурсах. Отож, багато чого ми обговорили на занятті. Мене особисто теж дуже вразили певні елементи сюжету. Спитаєте, які саме?  Не варто саме зараз розкривати усі секрети нашої творчої лабораторії. Бо головною загадкою цього заняття, питанням на яке шукали відповіді, є той віднайдений рай…
Відкрию лише один секрет. Національно-визвольна боротьба в житті і творчості Уласа Самчука може мати не звичні й дещо не типові для багатьох нас читацькі інтерпретації…

«Полювання» за справжніми книжками,
або про аспекти сучасного читання…

До речі, про саме читання. Сьогодні багато з нас потроху стали забувати, коли востаннє тримали в руках справжню книгу? Автору цього журналістського дослідження дуже хотілося продемонструвати собі та іншим, що любов до книги ще не згасла серед широкого загалу. Ввечері прослухав в інтернеті роман «Марія» у форматі уривків твору з аудіокниги, яка розповідає про життя, знайомства, зустрічі й кохання селян того часу, а в 13-му розділі присвячена Голодомору 1932-33 років. Класні речі?! Хоча, таке враження складається лише на перший погляд. Бо сучасні інформаційні ресурси та технології ніяк не замінять справжньої книги. Тієї своєрідної живої книги, що створює можливості для змістовного спілкування про вічне, духовне і земне. І поки молоді автори пішли після заняття із певними роздумами, педагог теж досі переймається особливостями національно-визвольної боротьби дослідників творчості малої прози Уласа Самчука із державницькими реаліями та не дуже радісними справами у царині культури. Наприклад, у харківських бібліотеках дуже мало книжок цього автора. В основному є роман «Волинь», а інших книжок чомусь немає?
…Пошук «віднайденого раю» продовжився у своєрідному «полюванні» за публіцистикою Уласа Самчука.  Під монотонний гуркіт коліс потяга метро після занять стрімко поспішаю до харківської обласної універсальної бібліотеки, розташованій по вул. Кооперативній. Приємна річ! Там читачів обслуговують безкоштовно. А на мене особисто там вже зранку чекає (аби потрапити на деякий час додому) серйозний «Документ доби»: публіцистика Уласа Самчука 1941― 1943 років, видання 2008 року Державного архіву Рівненської області та науково-редакційної групи області «Реабілітовані історією»…

Леонід ГАПЄЄВ,
керівник гуртка «Точка зору» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради,
член Національної спілки журналістів України

Фото автора

понедельник, 19 ноября 2018 г.



«ШКОЛА МАЙБУТНЬОГО»

В ЖИТТІ ДМИТРА ЗІМОВСЬКОГО

Цей хлопець давно думав про школу майбутнього. Про своєрідний осередок творчості, толерантності, гармонії і позитиву. Про це якось розповів Дмитро під час одного із занять гуртка «Моя майбутня професія».

Схоже на те, що думки іноді матеріалізуються, а наші мрії можуть втілюватися у життя? Дмитро перейшов із харківської середньої спеціальної музичної школи-інтернату (музичної 11-річки) до іншого навчального закладу. Музику не покинув, бо продовжив займатися фортепіано в одній з дитячих музичних шкіл. На позашкільних заняттях гуртка опановує основи журналістики та літературної творчості.

Його авторські роздуми про школу майбутнього не даремно привернули увагу журі всеукраїнського конкурсу творів-есе «Творчість ― основа розвитку духовного потенціалу людини». Адже проблема усвідомлення свого місця у сучасному суспільстві та світі, реалізації творчого потенціалу людини, отримання знань через усвідомлення їх необхідності ― це ті актуальні виклики часу, які творчо досліджували сучасні автори. Це 82 учасники з різних середніх загальноосвітніх та вищих навчальних закладів України. Зокрема Чернівецької, Закарпатської, Вінницької, Рівненської, Житомирської, Запорізької, Одеської, Сумської, Харківської та Київської областей. Серед учасників конкурсу, учні, студенти та молоді учителі…

До речі, під час шкільних канікул Дмитро мав можливість познайомитися ще з однією школою майбутнього, коли відчув себе студентом на один день в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди. Там Дмитро Зімовський занурився у повноцінне студентське життя. Ще отримав сертифікат за участь у всеукраїнському конкурсі творів-есе «Творчість ― основа розвитку духовного потенціалу людини», а його публіцистичний твір опубліковано в окремій збірці.

Леонід ГАПЄЄВ,
керівник гуртка «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради











понедельник, 12 ноября 2018 г.




ОДИН ДЕНЬ
З ЖИТТЯ СТУДЕНТА

З нагоди Всесвітнього дня молоді наприкінці осінніх шкільних канікул вихованці гуртків «Точка зору» та «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради (які займаються на базі 136-ї та 126-ї харківських шкіл) спробували себе в ролі студентів Українського мовно-літературного факультету імені Г.Ф. Квітки- Основ’яненка Харківського Національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Усе відбувалося по-справжньому. Декан факультету, кандидат філологічних наук, професор Костянтин Юрійович Голобородько повідомив цікаві факти про історію і сьогодення цього вищого навчального закладу. Тут готують вчителів української мови і літератури, філологів, письменників, журналістів… Також розповів про його цікавих випускників і не тільки. А ще подарував присутнім газету «Учитель» та Книги видавництва «Основа» з тематичними контрольними з української літератури.

Не секрет, що потрапити на навчання до будь-якого університету можна, склавши вступні іспити. Але головною метою цього цікавого і пізнавального заходу серед учнівської шкільної молоді є практична можливість для старшокласників спробувати себе в якості студентів університету протягом одного дня. Хтось потім зможе зробити свій вибір навчання майбутній професії. Але при цьому кожен відчує неповторні особливості нового студентського життя. Ось така ідея заходу, в якому із задоволенням взяли участь ті, хто займається в системі позашкільної освіти.
Добре, що іспитів складати не довелося? Але при цьому усе відбувалося по-дорослому: кожен старшокласник власноруч написав заяву про його зарахування на 1 день навчання, поставив у документі особистий підпис. Уся група відвідала музей Історії Університету. А потім учасники заходу уважно вивчили розклад занять, щоб обрати собі те, що зацікавило. Відвідали лекції з історії журналістики, редагування, іноземної (англійської) мови.

Поки нові студенти активно займалися на різних лекціях в аудиторіях, розміщених по різних поверхах, їхній педагог теж не гаяв часу. Довелося встигнути обійти усіх вихованців гуртків, щоб побачити як там справи. А ще педагог Леонід Гапєєв виступив перед аудиторією студентів-першокурсників в імпровізованому прес-клубі, де обговорювали творчість відомого нашого сучасника, представника української діаспори, доктора права і публіциста, Голови Фундації Українського вільного університету в Нью-Йорку Аскольда Лозинського, досліджуючи окремі його актуальні статті із книги «Близька Україна. Із Нью-Йоркського зошита», виданої редакцією журналу «Березіль» у 2017 році.

Важко коротко передати словами усі позитивні враження, якими довго ділилися гуртківці після цього заходу. Один день з життя студента став справжньою подією у житті нашої творчої молоді. Цікавою, пізнавальною, креативною.

Леонід Гапєєв,
керівник гуртків «Точка зору» та «Моя майбутня професія» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради, член Національної спілки журналістів України

Фото автора