воскресенье, 22 апреля 2018 г.



ПРИРОДУ МАЄМО МИ БЕРЕГТИ.
БО В ІНТЕРНЕТІ
СПРАВЖНЬОГО ДОВКІЛЛЯ НЕ ЗНАЙТИ

«Природу маємо ми берегти.  Бо в інтернеті, соцмережах справжнього довкілля не знайти…» Під такою символічною, поетичною та водночас сучасною назвою відбулося виховне заняття гуртка «Медіакультура» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради на базі 136-ї школи.
Відбувся огляд публіцистичних творів гуртківців та інших авторів на тему дбайливого ставлення до природних ресурсів України. Захід провели з нагоди Всесвітнього Дня Землі (Дня довкілля). А щоб донести ідею культури дозвілля та збереження довкілля до широкого загалу, в якості публіки обрали вихованців хореографічно-спортивного гуртка (керівник Ірина Тарасенко).
Дійсно, сучасна молодь сьогодні дуже сильно занурюється в інтернет та соцмережі. Варто над цією проблемою частіше працювати і батькам. Пригадайте, шановні дорослі батьки, яку книжку нещодавно читали ви разом із дитиною? А якщо не за шкільною програмою, а для її розвитку та задоволення естетичних потреб?

«Трембіта» і «Косарі» І. Чендея
в якості сюжетів екологічного виховання
Думаю, варто виховувати підростаюче покоління на простих речах. Цілком зрозумілих. Можна налаштовувати до роздумів про збереження довкілля за допомогою художнього слова. Можна брати «офіційні» підручники з природознавства. Але є  інших шлях до творчості.
В якості достойного уваги художнього слова взяли книгу оповідань Івана Чендея. Поки діти хореографічно-спортивного гуртка відпочивали від фізичних навантажень, учасники «Медіакультури» разом з педагогом провели невеличке ознайомлення із малою прозою І.М.Чендея. «Трембіта» і «Косарі» ― у цих сюжетах, сповнених любові до природи рідного краю, можна знайти чимало цікавих ідей. Як дбайливо ставитися дорослим до маленьких пташенят? Як берегти природу Карпатських гір для майбутніх поколінь, які теж захочуть послухати гру трембіти… А можливо, хтось із Харківщини поїде туди на екскурсію і пригадає, як ми разом читали про сумну і радісну мелодію трембіти. Про те, як ця мелодія стала для автора і його мрією, і його думою…
Втім, зараз не буду докладно описувати чи переказувати. Спробуйте взяти у бібліотеці книжку і почитайте самі. Можливо, у такий спосіб ваші діти теж замисляться над тим, як слід ставитися до природних ресурсів рідної країни?
Природу маємо ми берегти. Бо в інтернеті, соцмережах справжнього довкілля не знайти…
Леонід Гапєєв, керівник  гуртка «Медіакультура» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради
Фото Ірини Тарасенко







Бережімо довкілля сьогодні.
Дбаємо про майбутнє.

Творчо організований неформальний захід на цю тему провели у гуртку «Лідерство» на базі 126-ї Харківської загальноосвітньої школи з нагоди Всесвітнього Дня Землі (Дня довкілля). А щоб обговорення теми дбайливого ставлення до природних ресурсів України краще сприйнялося дітьми, спробували трохи дистанціюватися від звичних і традиційних настанов.
Недарма, на думку сучасних психологів, кращим засвоєнням інформації є вільне втілення форми її подачі. Тому діти різного віку спробували свої сили у створенні малюнків та міні-плакатів. Своєрідної соціальної реклами, де зображені сюжети варто пояснити для широкого загалу коротким текстовим коментарем.
Досить креативно сприйняли цю ідею деякі першокласники. Поки старші за віком учасники гуртка малювали і створювали свої сюжети, окремі молодші автори іронічно зобразили жінку, яка цигарками та іншими речами забруднює довкілля.
Отож, скільки авторів — стільки може бути різних думок та інтерпретацій. Головна ідея в тому, що варто берегти довкілля вже сьогодні. Навіть, змалечку. Тоді подбаємо про своє майбутнє.
Леонід Гапєєв,
керівник гуртка «Лідерство запорука успіху» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради
Фото Каті Псарьової












На 13-й Молодёжной Академии,
или возраст не мешает диалогу

Недавно я побывала в Киеве на 13-й Молодёжной Академии, приняла участие в программе «Интеграция через диалог».
Когда я садилась в поезд, то волнения не было вообще. Когда приехала в Киев, тоже не нервничала. В поезде я познакомилась с очень интересной девочкой Дашей. Ей 12, и хотя она и младше, но с ней очень даже интересно общаться. Мы с ней обменялись контактами. Когда мы пришли в Дом Учителя, я начала нервничать. Я видела как приходят остальные участники и сколько им примерно лет. Я боялась не найти общий язык с ребятами. Поначалу думала, что они меня не воспримут, посчитают маленькой.
Но мои лучшие ожидания оправдались. Все ребята оказались дружными и милыми. Мы быстро нашли общий язык. Хоть мы все оказались людьми разных возрастов, но у нас всё-таки нашлась общая тема для разговора. Состоялся диалог!
В Киеве у нас были тренинги на 2 темы: личность и ценности жизни. Все участники приехали из разных городов, и даже были подростки из зоны АТО. Также у нас были модераторы. Это пани Наталья, Олеся и Тарас Олексин. И фотограф Ася. Модераторы были милые и приветливые. Некоторые модераторы были тоже не из Киева. Первый день у нас были тренинги и к нам приезжала девушка из Германии. Мы у неё брали интервью и просто общались. Возможность задать вопрос была у всех, как подростков, так и взрослых. Завтрак, обед и ужин у нас проходили в одном и том же кафе «Оливье». Там было достаточно вкусно. Мне там понравилось. Вечером у нас была работа в командах на тему ценностей жизни, и нам досталось семья. Было задание у всех нарисовать плакат, а потом передавать его по кругу. И каждая команда (нас было всего 6 команд) должна была догадаться, что же там нарисовано и дорисовать что-то своё. Нам не повезло, и нам испортили плакат.
После нас заселили в отель. Отель был 3-звёздочный. Всё было на высоком уровне. Мне понравилось. Утром мы завтракали не в «Оливье», а на 16 этаже отеля в ресторане. После у нас была прогулка по Киеву. Мы побывали возле Золотых ворот и Национального банка Украины, возле Софиевского собора и  Киевского горсовета, на Андреевском спуске. А еще возле памятника Михаилу, на площади Независимости и на Крещатике, на мосту влюблённых, возле памятника с программы «Жди меня», который установил телеканал «Интер» в знак настоящей любви Макронне и Луиджи. Побывали мы и возле Киевского Национального университета имени Т. Г. Шевченко, в парке. После такой насыщенной прогулки по Киеву мы пообедали. И пошли в «INVERIA» готовить презентацию на нашу тему семья. Мы сделали новый плакат и подготовили текст. Выступала моя команда первой, поэтому волнение было ужасное. Мы посмотрели все презентации. Провели ребят, которые уезжали раньше. Им вручили сертификаты, подарки и они уехали. Потом нам вручили сертификаты и подарки. Также в самом конце девочка из моей команды сделала нам музыкальный сюрприз: спела песню. Мы со всеми сфотографировались и попрощались, пошли ужинать. Вернулись в отель, забрали вещи и поехали домой. Вот так закончилось моё 2-дневное путешествие. Из этих тренингов я узнала для себя много нового и интересного. И мне всё понравилось. 
КАТЯ ПСАРЁВА,
участница 13-й Молодежной Академии, участница кружка «Медиакультура» ЦДЮТ № 5 (Харьков).










ПРО ЦІННОСТІ ЛЮДИНИ
СКРІЗЬ ПРИЗМУ ЧАСУ…

У Києві відбувся дуже цікавий проект ― 13-та Молодіжна Академія для школярів з Білицького, Києва, Костянтинівки, Лисичанська, Марганця, Маріуполя, Опитного, Попасної, Сєверодонецька, Харкова і Щастя. Одразу відкрию маленький секрет. Окрім школярів наприкінці березня у програмі освітньої, психологічної та інтеграційної допомоги дітям, які постраждали від збройного конфлікту на Сході України та анексії Криму, взяли участь 12 педагогів з названих міст і населених пунктів. Протягом 2 днів інтенсивних тренінгів ми обговорювали різні питання про цінності сучасної людини скрізь призму часу…
«Інтеграція через діалог». Саме така назва проекту вже одразу спонукає до роздумів та дій. Організатор — всеукраїнська асоціація викладачів історії та суспільних дисциплін  «Нова Доба». Перш, ніж говорити про саму програму, почну із маленької інтеграції на рівні першого знайомства. Організатори проекту запланували усе так, аби люди з одного міста їхали до столиці поруч. Тому першими співбесідниками у нашій подорожі до Києва стали харків’яни: викладач історії та права — Дмитро Змієнко із ЗОШ № 35 та його учениця Дарина  Бацько. А далі після тривалої поїдки вже вранці наступного дня у Київському міському будинку вчителя почалися перші тренінгові заняття.
Відкрив захід керівник проекту Петро Кендзьор, відбулося знайомство учасників.  Одразу Петро Іванович закликав учасників у процесі роботи шукати цінності, що нас об’єднують. На думку Координатора сектору Громадянського суспільства та прав людини Представництва Європейського Союзу в Україні Станіслава Топольницького сьогодні є 3 важливі громадянські цінності для України: солідарність, відповідальність і повага.
                                               Варто змінити стратегію освіти:                         
від конкуренції до кооперації ?!

Активно відбулася дискусія на тему «Інтеграція української молоді через систему громадянської освіти» (модератор Петро Кендзьор). Серед присутніх вчителів були ті, хто вперше бере участь в подібних заходах, а також ті, хто вже має досвід участі в різних проектах. Під час короткої самопрезентації кожен із 12 педагогів розповів про власне бачення участі молоді в різних проектах і конкурсах. Наприклад, Ірина Красногорова з Маріуполя бере активну участь у проектах різних громадських організацій, любить тренінги, адже їй подобається щось робити разом. Як розповів Віктор Шулік, директор опорного навчального закладу №1 з м. Попасна на Луганщині, такі заходи допомагають дітям не лише відволіктися від військових дій (їхнє місто знаходиться в 4-х км від зони АТО, снаряд вже потрапляв в будівлю школи, і мені довелося побачити ці фотографії), але й знайти можливості для спілкування, побачити світ новими очима.
Автор цієї статті розповів про досвід успішної участі в різних загальноукраїнських конкурсах та інших проектах своїх учнів гуртків позашкільної освіти «Медіакультура» та «Лідерство — запорука успіху» ЦДЮТ № 5 з Харкова. При цьому акцент зробив не лише на змагальності, а й можливості творчого розвитку для авторів серед молоді. Бо в контексті модернізації змісту та якості освіти не ми маємо працювати на систему, а вона має бути корисною для нас як учасників освітнього процесу. Ось так розмірковуємо про сучасні цінності людини в освіті. Тому й зацікавив проект, організований ГО «Нова доба». Адже чимало учнів гуртків «Медіакультура» та «Лідерство» з Харкова були помічені журі та високо оцінені як автори творів в рамках (анти)конкурсу «(Не)дитячий погляд на війну». Бо зміст проекту не обмежується лише пошуком кращих авторів, але й зорієнтований на пошук цінностей, що нас мають об’єднати.
Цю думку підтримав інший педагог з Харкова Дмитро Змієнко, який висловився так: «Я працюю на дітей, а не на систему. Знайшов проект «Інтеграція через діалог», де немає заангажованості». Пані Олеся з Лисичанська поділилася власною думкою: «Діти разом зустрічаються на подібних проектах, а потім згодом разом навчаються в одному ВНЗ.» Критично висловилася проти конкурсів як самоцілі Юлія Литовченко з Торецька: «Нам нерідко нав’язують «згори» різні конкурси. Наприклад, імені Петра Яцика. А діти не хочуть в них брати участь.»
Можливо, розвиток починається з того, що людям цікаво. І дітям, і їх наставниках. Лише та освіта, що цікавить усіх учасників процесу, в тому числі і батьків, варта уваги. В якості позитивного прикладу скажу кілька слів про маму моєї учениці, 7-класниці Каті Псарьової. Пані Альбіна поїхала на 13-ту Молодіжну Академію разом з донькою. І активно спостерігала за усіма заходами, що відбувалися. А під час перерви активно коментувала і обговорювала побачене й почуте, налаштовувала Катю до плідної роботи. Такі речі теж потрібні дітям, які на подібних проектах пробують себе вперше.
— Нині змінюється сама стратегія освіти. Від конкуренції (конкурсів) — до кооперації. Змінюється і роль вчителя. В Україні вводиться курс громадянської освіти. Маємо на меті показати реальні проблеми сучасного життя, без прикрас. Це курс про те, як нам жити разом. Він базується на правах людини і загальнолюдських цінностях, — розповів присутнім модератор заходу і керівник проекту Петро Іванович Кендзьор зі Львова.
— З індустріальних регіонів діти краще підготовлені. Зараз непростий етап комунікації із регіонами. Схід потребує самоствердження. Варто показати, що ми маємо не менше позитивних сторін. Модерність на Сході — це надбання. Цей досвід, що передається і в характері комунікацій серед дітей, можемо передати іншим,  — поділився власними враженнями від багаторічних контактів із дітьми та дорослими зі Сходу нашої країни Петро Іванович.
Не менш цікаво й змістовно насичено провели дискусію на тему «Що робить людину особистістю?» модератори Олеся Скрипник і Тарас Олексін та тренінг на тему «Значення цінностей у сучасному житті» (модератор Наталія Волосова).

Які цінності ми обираємо?
Вже з першого дня після короткої процедури урочистого відкриття учнів та педагогів розділили на різні групи, щоб краще дослідити певні теми і проблеми у дорослому та підлітковому середовищі. Перша тестова гра була зорієнтована на людські цінності. Кожна команда дітей на великому аркуші паперу малювала цінності сучасної людини. Організатори вдалися і до певних експериментів. Дітей міняли у групах, так щоб вони ретельно не зосереджувалися на власних сюжетах, а спробували більше експериментувати. Модератор Наталія Волосова замінювала кожній команді малюнки. Мовою сучасної психології це назвали тестом на емпатію. Поки у дорослих педагогів виникла коротка пауза, охочі змогли спостерігати за практичним навчанням своїх учнів та водночас учасників гри. Так, у Каті Псарьової з гуртка «Медіакультура» (Харків) на початку гри група обрала самоосвіту: спів, музику, малювання, книги, комп’ютери, рольові ігри. На думку дітей, на багатьох уроках просто сидиш, а тут є можливість безпосередньої участі.
У чому ж «фішка» цього тренінгу на думку організаторів? Максимально залучити до участі в процесі різних дітей. Програми є досить різні, тому вони не повторюються… Наприклад, однією із обраних дітьми цінностей стала толерантність. Педагогам потрібно було відгадати зміст дитячого плакату. І дорослі впоралися із цим творчим завданням.
Толерантність — не тільки поняття…
Толерантність — це не просто поняття…Думаю, особливо його пояснювати не потрібно? Терпимість знайома багатьом з нас. Ця загальнолюдська цінність стала поштовхом до розвіювання стереотипів. За ініціативи модератора Наталії Голосової дорослі учасники розділилися на невеличкі групи, щоб скласти таблицю уявлень «Так вважає більшість». Виявилась ось така «замальовка» існуючих стереотипів. Прагнуть влади американці, життєрадісні українці, завжди потайні цигани, пунктуальні німці, гарні робітники українці, люблять поїсти американці, ненадійні цигани, гарні спортсмени темношкірі… Цей «список» далі продовжувати не буду. Це тест з толерантності для індивідуальних і групових занять. Щоб мати змогу подивитися на себе, подумати про те, якої думки частіше дотримуємося. Кожна маленька група педагогів озвучила свої версії, а потім їх узагальнили. І багато відповідей співпали. Ось так виявляли існуючі серед нас стереотипи. Навіщо робили цю вправу? Щоб виявити джерела стереотипів. Адже їхнє формування нерідко починається в молодіжному середовищі.
Сучасні цінності знайшли своє втілення в рамках освітньої програми іноді досить несподівано. Якщо в перший день організатори і модератори «моніторили» дитячу аудиторію, то наступного дня наслідок цього відчули на собі і педагоги. Виявилося, що один із молодших учасників досить несподівано виразив під час занять в групах проблему дитячої жорстокості, неприйняття дорослими дитячої індивідуальності. І наслідком цього стало активне обговорення модератором Наталією Голосовою цієї проблематики. Вона навіть певною мірою «переформатувала» заняття з дорослою аудиторією.
Якщо в перший день занять діти й дорослі учасники ще певною мірою адаптувалися після поїздки до Києва, то вже наступного дня значно підвищився рівень активності усіх учасників: і дітей, і дорослих.

Кожен презентує свій проект,
Або права людини очима молоді…
На другий день програми молоді учасники готувалися активно представити своїм наставникам та усім присутнім свій проект. Дитячі малюнки і плакати стали своєрідною візитівкою творчого бачення їх авторами обраних цінностей. Певні експерименти, коли серед важливих цінностей забирали по одній і варто було обрати щось найважливіше, вже залишилися позаду. Тепер групи готувалися представити широкому загалу власні цінності. Деякі небайдужі педагоги навіть встигли трошки підказати своїм учням ідею: створити заголовок та маленький слоган до малюнку. Адже побачене краще сприймається із невеличким текстовим поясненням.
Ці цінності сучасної людини цікаві для нас, дорослих, не лише із соціально-правової точки зору. Хоча кожна із них стосується різних прав людини, гарантованих Конституцією України, нормами міжнародного права та передбачені у вітчизняних нормативно-правових актах. Усе це краще сприймається завдяки неформальному погляду і креативності, що втілюється в інтерпретації дитячих команд школярів.
Що таке сучасна сім’я очима молоді? Багато виникає асоціацій. Одразу відчувається позитив! Багато жовтого кольору на зображеному. Досить просто і зрозуміло створений сюжет і стиль його викладення одразу нагадали про те, що на заняттях з основ журналістики діти змогли відчути суть. І Катя Псарьова, яка була однією з наймолодших за віком серед запрошених учасників проекту, в команді на 13-й Молодіжній Академії це вдало підтвердила і продемонструвала. На моє запитання до групи школярів з Києва, чи використали б вони цей плакат? Скажімо, в якості соціальної реклами загальнолюдських сімейних цінностей?
— Так, бо хоча б одну людину треба любити і цінувати. Варто промотивувати молодь, — почув у відповідь.
Сімейні відносини — це позитив!
А безвідповідальність дорослих?!
Якщо сімейні цінності загальнолюдського змісту виявилися за своїм стилем по-рідному зрозумілими і прийнятими широким загалом (що, безперечно, заслуговує похвали на адресу учнів цієї команди, їхніх наставників та небайдужих батьків), то інші проекти викликали певне обговорення. Наприклад, цінність під назвою свобода. Саме зображення цього явища спонукало до різних роздумів. Інший сюжет «Саморозвиток». Напередодні учні зробили короткі опитування серед дорослих. Мене теж вони не обминули увагою, провівши своє соцопитування, й почувши відповіді на запитання у перерві. Наклейки різних кольорів свідчили про проведене опитування людей різного віку. Усі опитані виявилися на різних рівнях свого розвитку. Але найвищим рівнем автори визначили реалізацію своєї мети. Хоча, усі ці переконливо показані загальнолюдські цінності не можуть втілитися у реальне життя без іншої. Здогадуєтеся, про що далі говоримо? Мова йде про відповідальність. На думку дітей та підлітків, це дисципліна і слухняність перед батьками. А ще варто виправдати довіру дорослих, необхідно дотримуватися певних правил (наприклад, носити шкільну форму) та нести відповідальність за власні вчинки. Пролунало із аудиторії запитання одного з педагогів: чия безвідповідальність гірша, дорослих чи дітей? У відповідь ми почули: «безвідповідальність дорослих». Хоча при цьому чимало серед дітей зробили акцент на тому, що відповідальність людини має формуватися ще змалечку.
Ідея відповідальності, хоча й у дещо іншому вимірі, знайшла своє втілення у концепції лідерства. Саме лідерство обрала собі інша команда в якості важливої сучасної цінності людини. Якщо чимало серед нас звикли говорити про позитивні риси лідера, то команда підлітків спробувала показати і негативні аспекти проблеми. На дошці було зображено 2 малюнки: позитивний і негативний. «Він такий особливий. А решта людей? «Сіра маса»? На думку авторів сюжету, лідери мають знати свої обмеження. Бо лідер повинен бути, в першу чергу, особистістю. Хтось із присутніх у залі попросив учасників гри описати модель позитивного лідера. Які сучасні людські риси він повинен сьогодні мати? Адже дорослим педагогам цікаво було дізнатися, яким має бути сучасний лідер з практичної житейської точки зору.
У відповідь почули ось що. «Модель позитивного лідера ? Це означає вести за собою, а не йти попереду. Бути впевненим у собі, слухати і вміти прислухатися до інших думок. А ще слід бути впевненим в успішності своєї команди»…
В цілому, всі представлені плакати і сюжети виявилися досить цікавими, різноплановими. Виконані в різних стилях. Відчувалося, що автори їх створювали самостійно. Не забирали чужі ідеї, а створювали і використовували свої.
А щоб додати патріотичного духу перед далекою дорогою додому, одна з учасниць Молодіжної Академії виступила із музичним сюрпризом для усіх присутніх. Настя Дерев’янко із Торецька виконала класну підбадьорюючу настрій пісню про Україну.  
Замість післямови — продовжимо розмову?
Або про здобутий практичний досвід
Традиційно ми звикли ділитися досвідом, обмінюватися думками і своїми враженнями. Отож, для можливої дискусії хотілося би поставити для себе та колег деякі прості запитання. Який практичний досвід здобув кожен з нас під час участі в 13-й Молодіжній Академії? Який творчий розвиток дітей є помітним після їхньої участі в цьому проекті?
З якими конкретно правами людини безпосередньо пов’язана головна ідея проекту інтеграції через діалог?
Безумовно, інтеграція через діалог — це право людини на свободу думки і слова,  право на вільне вираження власних поглядів. Це не просто статті Основного Закону — Конституції України. Це пошук їхнього практичного, іноді й неформального втілення. Цінність набутого досвіду можна усвідомити, навіть емоційно відчути через деякий час. Розповідати про події та власні враження, ділитися особистими роздумами можна не одразу. І коли минає тиждень, другий, настає нова доба… Тоді й нові думки краще відтворять сюжет пережитого, відтворять якість нового досвіду …
Такі рефлексії спонукають нас до подальших роздумів. Через інтеграцію і постійний діалог у пошуках тих загальнолюдських цінностей для сучасної людини, що нас можуть поєднати. Щоби кожен охочий був почутий.
Хотілося би подякувати усій команді ГО «Нова Доба» за гарну організацію змістовних і насичених цікавих заходів. На високому рівні було організовано проект в цілому. Учасникам оплатили поїздку до Києва та у зворотньому напрямку, харчування і проживання в готелі.
Фінальний день 13-ї (весняної) Молодіжної Академії припав на суботу, яка виявилася досить активною. На учнів та дорослих очікувала різна программа. Педагоги взяли участь у «круглому столі» з Наталією Михайлівною Голосовою, присвяченому «мові ворожнечі» та проблемам психоаналізу підлітків, котрі постраждали від збройного конфлікту на Сході України. А самі школярі у складі 6 команд продовжили роботу над презентаціями обраних напередодні цінностей: сім'я, свобода, відповідальність, саморозвиток, лідерство, толерантність. У виконанні цього творчого завдання учням допомагали координатор Локальних Центрів Програми «Інтеграція через діалог» Олеся Скрипник, керівник Інформаційного відділу проекту Тарас Олексин та учасник Молодіжної команди Віктор Лємєшкін.
Після заняття всіх охочих з числа учасників очікувала екскурсія Хрещатиком, Майданом Незалежності, урядовим кварталом м. Києва, Софіївською площею та вулицею Володимирською, яку цікаво провели Тарас Олексин та Віктор Лємєшкін. Попри холодну погоду, група новоспечених «туристів» успішно подолала маршрут. І, хочеться вірити, поповнила власні знання новою актуальною інформацією про минуле й сьогодення української столиці.
Вже після прогулянки учнівські команди отримали змогу презентувати публіці свої роботи на території відкритого простору "INVERIA". Кожна група абсолютно по-іншому підійшла до реалізації цього завдання: частина використовувала малюнки, інші – «хмаринки» асоціацій з певною цінністю. Дехто навіть вмістив на плакаті повноцінну історію. Окремі питання, озвучені учасниками в їхніх виступах, ставали поштовхом для палких дискусій з аудиторією. Це допомагало учасникам по-новому подивитися на власні уявлення і стереотипи щодо цінностей та їхнього значення в житті людини.
Завершилася Молодіжна Академія не лише врученням сертифікатів європейського рівня та подарунків від організаторів, але й підбиттям підсумків зустрічі у виступі Наталії Михайлівни Голосової. Вона наголосила присутнім на ролі цінностей у пошуку сенсів кожною людиною. Бо не менш важливою справою для нас усіх є об'єднання співвітчизників, незалежно від політичних поглядів, віросповідання та інших факторів. Заради  побудови по-справжньому оновленого суспільства.

Замість традиційної змагальності —
сучасний діалог і кооперація

Традиційно ми звикли до того, що будь-яка подія має налаштувати нашу свідомість до певних висновків та узагальнень. Але цей проект має певні відмінності від інших подібних заходів. Якщо у більшості випадків ми чекаємо змагань і перемог, визнання кращих, то 13-та Молодіжна академія створює дещо інші змістовні акценти. Отже, інші освітні та загальнолюдські цінності. Наприклад, замість змагальності — діалог і кооперація. До того ж, на думку організаторів, вони спробували втілити розвивальну мету. Адже, пригадується ще перше відкрите обговорення теми основ громадянської освіти за участю Петра Кендзьора. Ще тоді Петро Іванович разом з педагогами озвучив цікаву думку. Про те, що сучасна освіта має розвивати молодь. Рухатися від «конкурсоманії» до налагодження діалогу і кооперації учасників освітнього процесу. А продовжити розмову є цілком реальні підстави. Є вагомі передумови, що заслуговують на увагу. Адже учасників на 13-ту Молодіжну академію обирали по-різному. Як поділився своїми думками Тарас Олексин, хотілося зібрати дітей і підлітків зі Сходу, щоб вони змогли трошки відволіктися від тих реалій, які характеризують нинішнє їхнє життя у прифронтовій зоні АТО. Щоб вони відчули інший світ і позитив. А ще одна з категорій обраних на 13-ту Молодіжну академію учасників — це автори творів в рамках (анти)конкурсу «(Не)дитячий погляд на війну». Діти письмово публічно втілили власні роздуми на  тему миру проти війни. Це ті загальнолюдські цінності, які варті уваги і дорослих, і молоді. До речі, 7- класниця Катерина Псарьова є одним з цих авторів. Взагалом, за результатами рейтингових голосувань членів журі автори гуртків позашкільної освіти «Медіакультура» та «Лідерство — запорука успіху» ЦДЮТ № 5 з Харкова та їх педагог Леонід Гапєєв (серед дорослих авторів) набрали досить високі бали. Іван Сур, Михайло Єршов, Ростислав Турков, Катерина Псарьова, Дмитро Зімовський та інші нерідко запитують у мене як педагога і керівника гуртів про те, коли відбудеться літня Молодіжна Академія і буде видана книга з їхніми творами.
Безумовно, такі змістовно насичені, практично зорієнтовані програми тренінгів збагачують кожного з нас певним позитивним досвідом. Престижні сертифікати європейського рівня українською та англійською мовами, що засвідчують участь в рамках проекту «Інтеграція через діалог» в контексті підтримки громадянського суспільства у сфері захисту прав людини і демократизації в Україні, видані учасниці гуртка «Медіакультура» Катерині Псарьовій та педагогу Леоніду Гапєєву, налаштовують до подальших роздумів та практичних дій. Пригадую, як на одному із останніх практичних занять педагогам роздали анкети. Ключовим запитанням було таке: який досвід здобули під час роботи на Молодіжній Академії?
Особисто для себе знайшов відповідь: це досвід взаємодії практичної роботи в команді дітей та дорослих.
Як це допоможе у майбутньому? Такий практичний досвід допоможе більше розкривати творчий потенціал кожної дитини. З метою подальшого творчого розвитку особистості.

(Додатково читайте враження учасниці Каті Псарьової мовою оригіналу: На 13-й Молодёжной Академии, или возраст не мешает диалогу/ молодые литераторы. Заметки Леонида ГАПЕЕВА tvorcist-pozitiv-leonid-gapeev.blogspot.com)

Леонід ГАПЄЄВ,
учасник 13-ї Молодіжної Академії, педагог, журналіст, блогер,
керівник гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради
Фото: Альбіна Псарьова










среда, 18 апреля 2018 г.




«Трембіта» знову кличе нас...

Пророк двадцятого і двадцять першого століття.
В своїй вітчизні він почутий?
Цікаві роздуми і гарний настрій хочете відчути?
Ми поговоримо про творчість і життя.
Про сьогодення.
Книжечка ще змалечку
Іванові дала натхнення?
Замість ґудзиків він потаємно
Обирав собі нові знання.
Читаймо малу прозу
Чендеївсьву щодня!
Щоб у світ великий слова
Упевнено і радісно іти.
Читати можуть діти його твори
Років з 7-ми, 8-ми чи з 10-ти?
«Трембіта» знову кличе нас
До Карпат і Верховини.
Електромобілем з Харкова
Поїдемо туди?
В салоні вміститься уся родина?

(авторський вірш ЛЕОНІДА ГАПЄЄВА,
фото з інтернету)