НОВІ ФОРМИ, 

СТВОРЕНІ В «МЕДІАКУЛЬТУРІ»…

У цікавому творчому форматі відчули себе юні автори під час заняття гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради на базі Харківської загальноосвітньої школи № 136.

Нові форми проведення занять та можливості власної інтерпретації отриманих знань кожен відчуває та втілює у своїх творах. Так, Іван Сур із 4-б класу навіть уособлює свого тата із «залізною людиною», яка захищає планету від роботів. В інших літературних сюжетах теж відбувається запекла боротьба добра і зла, але вдається знайти компроміс, схожий на «повний мяу»…

Не менш цікаві несподіванки очікували на гуртківців, які спробували власними руками відчути справжній «вантаж» знань і творчості. Адже кожен бажаючий зміг взяти участь у неформальних літературних читаннях. Не абиякий інтерес викликала книга обсягом майже тисячу сторінок «Зв’язок часів. Казки Нового тисячоліття», видана свого часу видавництвом «Ранок» на кошти гранта Президента України для обдарованої молоді.

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртка «Медіакультура» ЦДЮТ № 5 Харківської міської ради

СЮРПРИЗИ

ДЛЯ ГУРТКІВЦІВ ТА БАТЬКІВ

Цікава творча зустріч гуртківців із батьками відбулася під час заняття гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради на базі Харківської загальноосвітньої школи № 136.

І хоча у цьому навчальному закладі гурток діє лише з вересня нового навчального року, під час батьківських зборів гуртківці подарували справжні літературні сюрпризи батькам та своїм одноліткам. Діти приємно здивували присутніх своїми позитивними сюжетами. «Птицы ― короли полёта» (В. Голубінцев), «Как слон научился летать» (Д. Удовиченко) та інші. Справжнім літературно-музичним сюрпризом стала авторська композиція Каті Ліщук із символічною назвою «Звезды открывают глаза». Тут авторка не лише створила цікавий філософський текст, що спонукає замислитися кожного, а ще й зробила його справжнє сучасне оформлення у формі слайд-шоу на смартфоні…

Яку технологію використала авторка під час створення оригінальної  літературно-музичної композиції? Чому обрала саме такий заголовок до свого твору? На ці та інші запитання від учнів та батьків відповіла Катя Ліщук.

Наталія Сальна, одна із мам не тільки активно й зацікавлено спостерігала за творчим дійством. Ще висловила побажання, щоб діти замість марнування часу у різних мережах могли займатися цікавою й корисною справою. Аби творчо розвиватися й рости достойними людьми…

Втім, чимало ідей та запитань гуртківців можна обговорити на інших цікавих заняттях. Цілком можливо, що на новачків та постійних учасників гуртка незабаром чекатимуть нові сюрпризи…

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртка «Медіакультура» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради

Фото: Дмитро Сальний

«МЕНІ ТАК ХОЧЕТЬСЯ

ПОБІЛЬШЕ СПІЛКУВАННЯ»

Для кожного автора, особливо в юному віці, знаковою подією може стати перший вихід у літературний світ власних творів. Отож, на занятті гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради настав час привітати постійну учасницю програми Марію Колеснікову із першою в її житті публікацією.

Керівник гуртка позашкільної освіти Леонід Гапєєв урочисто вручив юному автору свіжий примірник всеукраїнської газети «Справи сімейні», надісланий спеціально з Києва. Серед гостей заходу була й мама Марії, пані Світлана. Після виступу Марії на імпровізованій сцені одна із активних учасниць гуртка, 8-класниця Ярослава Волинська провела інтерв’ю. Отож, влаштуйтеся зручніше й послухайте…

«Мені так хочеться побільше спілкування» ― саме таку назву має твір 10-річної Марійки Колеснікової. Дівчинка створила нарис про маму, але не такий як ми звикли читати. Чим він відрізняється від інших? Під час відкритого обговорення своїм враженням поділилася Ярослава Волинська.

— Марійка не побоялася написати твір на таку тему, розкрила проблему багатьох батьків і дітей. Бо в сучасності вони справді мало спілкуються. Це потрібно виправляти.

На переконання Ясі Волинської, у творі порушена актуальна проблематика спілкування батьків та дітей. Марійці не вистачало спілкування з мамою, яка багато часу працює. Дівчина написала про це твір і він дуже зворушив маму.

Ось декілька відповідей юного автора на запитання молодого кореспондента про сучасне оповідання.

— Маріє, коли ти писала цей твір, який у тебе був настрій?

— Я була у гарному гуморі, бо писала з натхненням.

— Кому першому ти показала свій твір?

— Звісно мамі. Завжди показую спочатку усе мамі, а цей твір тим паче. Адже присвятила його саме їй.

Мама Марії, пані Світлана також відповіла на запитання Ярослави.

— Як Ви поставилися до розповіді доньки і чи змінилося щось у ваших відносинах після того, як Ви побачили твір?

— Я поставилася до розповіді добре і прийняла до уваги багато речей. Тепер ми проводимо з донею більше часу і стали більш відвертими.

Спілкувалася Ярослава Волинська, учасниця гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради

Активно спостерігав Леонід Гапєєв, керівник гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради

Путевые заметки

Львов,

не тронутый временем…

Каждый город в нашей Украине по-своему интересен и неповторим. Живя на Востоке, привыкнув к родному мегаполису под названием Харьков, как-то по-особому ощущаешь себя, побывав на Западе…

Львов встретил нас ярким сияющим солнцем и ясной теплой погодой. Знаете, бывает такое, что ты только сошел с поезда, стоишь на вокзале, оглядываешься по сторонам и понимаешь – в этом городе ты будешь счастлив. Люди улыбаются, сияя добротой, и от этой улыбки на душе становится теплее. Милые девушки, приезжающие на отдых с чемоданами, которые с трудом поднимет даже Халк! Будьте уверены, что вашу «маленькую косметичку» вам никогда не придется стаскивать с поезда одной. Во Львове, как мне кажется, всегда найдутся люди, которые смогут, а самое главное захотят, вам помочь. Здесь вам всегда подскажут, где найти нужную улицу или выпить самое вкусное кофе. При чем сделают это настолько доброжелательно, и в то же время непринужденно, расспросят откуда вы и чуть ли ни за руку отведут к нужному вам месту.

Знаете, что меня особенно поразило? Никто не отделывался холодным ответом. Случайные прохожие даже не обращали внимание, на каком языке ты просишь о помощи. С улыбкой распрощавшись с человеком, ты идешь себе дальше с мыслью о том, как же все-таки хорошо здесь находиться.

А представьте, как же все-таки приятно гулять по узеньким улочкам старинного Львова… Из маленьких кофеен доносится чуть слышный аромат свежесваренного «Эспрессо» и бодрящего горячего шоколада. Дома будто наполнены стариной, а вездесущая брусчатка лишь дополняет это ощущение нетронутости временем. 

Возможно, это мои романтические грезы, и я лишь девушка, смотрящая на мир сквозь розовые очки... А если и так, то и вам советую их надеть…

Диана Шерстюк,

Львов ― Харьков,

весна 2017 г.,

участница кружка

«Лидерство ― залог успеха»

ЦДЮТ № 5 Харьковского горсовета, 9-а кл. школы № 126

ДИТЯЧІ СЮЖЕТИ ЯК ЖИВІ ІСТОРІЇ…

Діти знаходять позитивні сюжети у своїх творах, водночас намагаються привернути увагу до того, що потребує змін. Щоб усім небайдужим надати можливість для діалогу й обміну думками, на заняття запрошуємо батьків та педагогів. Адже дітям є про що розповісти нам, дорослим. Під час відкритого уроку на тему «Мистецтво спілкування» гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради у гімназії № 13 настав час дебюту юних літераторів.

Підтримати й послухати учнів виявили бажання їхні однолітки, вчителі та батьки. У теплій і дружній атмосфері заняття слухачі емоційно сприймали виступи учнів, дякуючи авторам щирими оплесками. Вперше на імпровізованій сцені перед публікою вдало виступили Катерина Микитенко, учениця 8-а класу із своїм поетичним твором «Мамочка» та Марія Глоба, учениця 4-а класу із сюжетом «Розлука». Незабутнє враження у присутніх залишилося після виступу  учениці 4-а класу Марії Колесникової. Адже її оповідання із символічною назвою «Мені так хочеться побільше спілкування» присвячено не тільки рідній матусі, але й усім присутнім мамам.

Важливо, що учні вже з молодших класів починають писати та розповідати сучасні сюжети. Невигадані історії у сценічному виконанні Насті Кричевської та Вероніки Миценко викликали не абиякий інтерес. Пригоди пасажирів у метро із «Небезпечною сумкою» стали темою жвавого обговорення серед учнів та батьків.

― Чим сьогодні можна зацікавити учнів? ― часто запитують батьки.

― Маємо не тільки створити цікавий сюжет, доопрацювати текст, щоб він перетворився на живу історію. Важливо для кожного автора навчитися виступати перед публікою. Адже під час таких відкритих уроків та практичних занять учні не лише можуть закріпити та продемонструвати присутнім раніше засвоєні навички роботи із текстом, починаючи від написання й редагування. Ще й мають можливість практично опановувати сучасні прийоми ораторського мистецтва, ― відповідаю усім зацікавленим та небайдужим. Докладніше ознайомитися із творчими доробками юних авторів можна у новоствореному блозі молодих літераторів.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради

Початок весни

Весна! Це час, коли усе розквітає та пробуджується. Усе зароджується, мов у перший раз.

Квітка розпускає кожну свою пелюсточку, кожен листочок та кожну стеблинку.

Температура повітря з кожним днем стає все вищою, надворі тепло і приємно. Згодом буде дуже тепло та можна ходити по вулиці без верхнього одягу. Мені подобається ВЕСНА!

Але я вважаю, що усі пори року по-різному гарні й неповторні: літо — найтепліша пора року, осінь — найближча пора року до найвеселішої порі року — зими...

А про весну я вже розповіла !

Марія КОЛЕСНІКОВА, учасниця гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради, учениця 4-а класу гімназії № 13 м. Харкова

Путешествие"

в заброшенную достопримечательность

День, в который состоялся наш "поход", был самым обычным. Но неожиданно наш разговор перешел на тему таинственных, заброшенных и необычных мест. И поскольку никто из нас еще не был там, мы решили испытать новые эмоции, узнать что-то новое. Иными словами, сходить в заброшенное здание. Но вот, к сожалению или к радости, мой интерес прошел быстро, чего не скажешь о моей подруге Тане.

Если честно, я до сих не могу поверить, что решилась на такой поступок. Но на следующий день после короткого диалога мы пришли к этому полуразрушенному зданию.  Сперва, когда мы только зашли, тело бросило в дрожь от страха. Внутри здания все было разгромлено: дыры в полу, обваливающиеся стены, потолки… Но не стоит забывать, что были вещи, которые действительно понравились нам. Особенно впечатлило то, как красиво были раскрашены окна: они словно переливались всеми оттенками радуги. Затем, сделав пару фотографий на таком красивом, довольно редком фоне, мы поднялись на самую высокую точку здания и очутились на самой крыше.  Оттуда мы узрели нечто потрясающее ― вид на город. Он был настолько воодушевляющий и прекрасный, что я не уверена, можно ли подобрать какие-либо слова, чтобы его описать. По-настоящему это полуразрушенное здание можно назвать местной достопримечательностью.

Вот так состоялось наше маленькое путешествие в это заброшенное здание. Когда-то здесь были игровые автоматы неподалеку от центрального рынка.

Благодаря таким походам в центре родного города, можно перебороть свои страхи, а не только позабавиться. 

И теперь с уверенностью могу сказать: это был хороший опыт для нас двоих.

Светлана Светличная,

Участница кружка «Лидерство — залог успеха» Центра детского и юношеского творчества № 5 Харьковского горсовета,

9-а класс школы № 126