Есе на тему 

«Історія моєї “Інтеграції…”»

Досвід «Інтеграції»:

люди різні, інтереси ― спільні

Після цікаво проведеної 13-ї Молодіжної Академії в Києві в рамках програми «Інтеграція через діалог» напередодні фінальної літньої Молодіжної Академії організатори заходу від Всеукраїнської Асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін «Нова Доба» підготували для учнів та педагогів практичне завдання онлайн-курсу під назвою «Історія моєї “Інтеграції…”. Ідея в тому, щоб у період між проведенням цих заходів учасники змогли поділитися власним досвідом, ідеями та пропозиціями на перспективу.

Пропонуємо вашій увазі уривки з есе 7-класниці гуртка «Медіакультура» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради Катерини Псарьової. Автор ділиться власним досвідом та роздумами на актуальні теми, що цікаві з точки зору модернізації змісту і якості сучасної освіти.

Під час написання власного есе автор шукала відповіді на такі запитання, підготовлені організаторами проекту.

За яких обставин Ви вперше почули про «Інтеграцію через діалог»? Що вплинуло на Ваше первинне (не)бажання брати участь у Молодіжній Академії? Які моменти, пов’язані з проектом, стали для Вас найяскравішими? Що Вам дала ця Програма? Чи мала вона якісь наслідки поза самим проектом? Чи були певні аспекти, які Ви бажали б змінити? А що хотілося б повторити? Чи є подібні проекти затребуваними? Чому?

Уявіть, що Вам потрібно описати «Інтеграцію…» одним реченням. Яким би воно було?

***

Вперше про «Інтеграцію через діалог» я почула від свого вчителя на заняттях. На первинне бажання взяти участь у цьому проекті вплинуло те, що для мене це здалося дуже цікавим. І я захотіла спробувати себе в «Інтеграції». Мабуть, першим найяскравішим моментом на проекті для мене стала гра, коли нам дали вибрати на вибір всього лише 3 цінності, а потім забирали по одній. Та в кінці нам залишилась всього одна цінність. Це було цікаво, що ми залишили наприкінці тренінгу. Другим найяскравішим моментом було практичне заняття, коли ми готували плакати на тему сім'ї та текст. Не можливо було не узяти до уваги такий момент як знайомство з учасниками. Запитаєте, чому? А тому, що я хвилювалася, що мене не сприймуть серйозно, бо я була наймолодша серед учасників серед дітей. Сприйматимуть маленькою? Позитивно те, що мої очікування виправдалися. Всі підлітки виявилися дружними і милими. Ми швидко знайшли спільну мову. Хоч ми і були різного віку, але у нас все таки була загальна тема для розмови. Мене чули та слухали…

Хоча був один аспект, який бажалося б змінити. Коли була екскурсія центром столиці, дуже хотілося відвідати Верховну Раду України, але не вийшло. Але це все дрібниці, а організатори та модератори все дуже гарно та цікаво підготували. Так, прогулянка в нас теж була, і в той час ми відвідали багато пам'яток Києва: Андріївський узвіз, площу Софії Київської, побували біля Золотих воріт, Національного банку України, на площі Незалежності та відвідали багато інших пам'яток. Подібні проекти є затребуваними та хотілося би побільше таких заходів у майбутньому. Тому що вони є цікавими та інформаційними, практично орієнтованими.

Для мене інтеграція — це об'єднання різних людей та підлітків із спільними інтересами і загальнолюдськими цінностями сучасної людини. Для мене цей проект надав можливість суб'єктивно мислити про цінності людини. Та розвивати тему цінностей життя на інших заняттях «Медіакультури».

Взагалом, через певний проміжок часу, сьогодні можу зробити власні висновки.

Досвід «Інтеграції»: люди різні, інтереси — спільні.

Катерина ПСАРЬОВА,

Учасниця 13-ї Молодіжної Академії,

Учасниця гуртка «Медіакультура» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради