пятница, 18 мая 2018 г.


Медійні риси
у творчості Юрія Голобородька,
Або чому таврійські обрії пахнуть вітрами?

Публічність професії виражено як у літературній, так і в журналістській творчості. Тому для практичних занять цікавими є не лише загальновідомі автори, твори яких є у шкільній програмі. Нерідко маловідомі, на перший погляд, автори приємно вражають своєю високохудожньою палітрою сюжетів, спонукають до роздумів про вічне і земне, про життя і красу природи, про внутрішню красу людини. І прикладом тому є різні оповідання заслуженого журналіста України, письменника і публіциста із Херсонщини Юрія Костянтиновича Голобородька зі збірки «Обрії пахнуть вітрами».
Для юних літераторів, які пробують себе у написанні літературних сюжетів та журналістських заміток, є повчальною і цікавою образність сюжетів цього автора. Адже місія сучасної освіти у тому, щоб не просто навчити дітей певним навичкам. З початку варто відкрити юним авторам нові обрії для їхньої творчості, створити передумови думкою і серцем зрозуміти та відчути, наскільки чудовий світ довкола. Саме так оспівував красу рідної Таврії Юрій Голобородько. Незважаючи на обмеженість літератури (в інтернеті теж не завжди можна знайти цікаві першоджерела), автору цього дослідження і педагогу, який в буквальному сенсі обійшов кілька бібліотек, в Харківській обласній бібліотеці для дітей вдалося знайти єдину книжечку видавництва «Маяк» ще 60-х років під красномовною назвою «Обрії пахнуть вітрами»…
До речі, той факт, що у шкільній програмі сьогодні не вивчається творчість Юрія Костянтиновича Голобородька, свідчить про певні порушення права людини на інформацію, права у сфері культури і права на освіту. З цього приводу автор статті направив власні письмові звернення до профільних Мінкультури, Міносвіти. Так, Мінкультури відповіло, що йому підпорядковано кілька навчальних закладів мистецького профілю, там українська мова вивчається за програмою МОН, в якій немає творів Голобородька. Ось такі сумні реалії. Немає інформації, тому немає вибору і навіть уявлень. Тому на заняттях позашкільної освіти, до яких залучаємо школярів, починаючи з молодших класів, намагаємося заповнити цей культурно-освітній інформаційний вакуум. В тому і є практична користь і спрямованість медіаосвіти, що в широкому контексті популяризації загальнолюдських культурних цінностей знаходимо творчість дещо маловідомих і водночас достойних уваги авторів. І поширюємо ці знання для широкого загалу. А для цього створюємо творчі експерименти: деякі інтерпретації школяриків молодших класів на тему прозових мініатюр Юрія Голобородька. Сьогодні можна знайти чимало актуальних паралелей минулого і теперішнього часів.
Скажіть, чому його обрії Таврії пахнуть вітрами? Може, це степи Херсонщини зберегли первозданну красу, де є чисте довкілля, не засмічене промисловістю? А може то говорить у творах автора велич степів у серії оповідань «Таврійські етюди»? подумки ставлю запитання автору.
І одразу знаходжу відповідь у тексті: «Я люблю степ, бо змалку ріс в його просторах, вдихав його чисте цілюще повітря. Годинами можу слухати степ. Хочеться проникнути в його думи… Та степ не з тих, хто отак зразу все розповість , поділиться найпотаємнішими мріями. Тільки людям, що люблять його синівною любов’ю, може розкрити частку своєї души…»
Різні питання-відповіді і творчі роздуми у сценічній інтерпретації Каті Псарьової, педагога Леоніда Гапєєва та інших учасників мали місце під час публічного виступу юних медійників перед учнями молодших класів 136-ї харківської школи.  Отож, шановні дорослі! Подумайте, почитайте, поміркуйте разом з дітьми… Чому таврійські обрії пахнуть вітрами?
Леонід ГАПЄЄВ,
 керівник гуртка «Медіакультура» ЦДЮТ № 5 Харківської міської ради







Комментариев нет:

Отправить комментарий