«МЕНІ ТАК ХОЧЕТЬСЯ

ПОБІЛЬШЕ СПІЛКУВАННЯ»

Для кожного автора, особливо в юному віці, знаковою подією може стати перший вихід у літературний світ власних творів. Отож, на занятті гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради настав час привітати постійну учасницю програми Марію Колеснікову із першою в її житті публікацією.

Керівник гуртка позашкільної освіти Леонід Гапєєв урочисто вручив юному автору свіжий примірник всеукраїнської газети «Справи сімейні», надісланий спеціально з Києва. Серед гостей заходу була й мама Марії, пані Світлана. Після виступу Марії на імпровізованій сцені одна із активних учасниць гуртка, 8-класниця Ярослава Волинська провела інтерв’ю. Отож, влаштуйтеся зручніше й послухайте…

«Мені так хочеться побільше спілкування» ― саме таку назву має твір 10-річної Марійки Колеснікової. Дівчинка створила нарис про маму, але не такий як ми звикли читати. Чим він відрізняється від інших? Під час відкритого обговорення своїм враженням поділилася Ярослава Волинська.

— Марійка не побоялася написати твір на таку тему, розкрила проблему багатьох батьків і дітей. Бо в сучасності вони справді мало спілкуються. Це потрібно виправляти.

На переконання Ясі Волинської, у творі порушена актуальна проблематика спілкування батьків та дітей. Марійці не вистачало спілкування з мамою, яка багато часу працює. Дівчина написала про це твір і він дуже зворушив маму.

Ось декілька відповідей юного автора на запитання молодого кореспондента про сучасне оповідання.

— Маріє, коли ти писала цей твір, який у тебе був настрій?

— Я була у гарному гуморі, бо писала з натхненням.

— Кому першому ти показала свій твір?

— Звісно мамі. Завжди показую спочатку усе мамі, а цей твір тим паче. Адже присвятила його саме їй.

Мама Марії, пані Світлана також відповіла на запитання Ярослави.

— Як Ви поставилися до розповіді доньки і чи змінилося щось у ваших відносинах після того, як Ви побачили твір?

— Я поставилася до розповіді добре і прийняла до уваги багато речей. Тепер ми проводимо з донею більше часу і стали більш відвертими.

Спілкувалася Ярослава Волинська, учасниця гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради

Активно спостерігав Леонід Гапєєв, керівник гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради

Путевые заметки

Львов,

не тронутый временем…

Каждый город в нашей Украине по-своему интересен и неповторим. Живя на Востоке, привыкнув к родному мегаполису под названием Харьков, как-то по-особому ощущаешь себя, побывав на Западе…

Львов встретил нас ярким сияющим солнцем и ясной теплой погодой. Знаете, бывает такое, что ты только сошел с поезда, стоишь на вокзале, оглядываешься по сторонам и понимаешь – в этом городе ты будешь счастлив. Люди улыбаются, сияя добротой, и от этой улыбки на душе становится теплее. Милые девушки, приезжающие на отдых с чемоданами, которые с трудом поднимет даже Халк! Будьте уверены, что вашу «маленькую косметичку» вам никогда не придется стаскивать с поезда одной. Во Львове, как мне кажется, всегда найдутся люди, которые смогут, а самое главное захотят, вам помочь. Здесь вам всегда подскажут, где найти нужную улицу или выпить самое вкусное кофе. При чем сделают это настолько доброжелательно, и в то же время непринужденно, расспросят откуда вы и чуть ли ни за руку отведут к нужному вам месту.

Знаете, что меня особенно поразило? Никто не отделывался холодным ответом. Случайные прохожие даже не обращали внимание, на каком языке ты просишь о помощи. С улыбкой распрощавшись с человеком, ты идешь себе дальше с мыслью о том, как же все-таки хорошо здесь находиться.

А представьте, как же все-таки приятно гулять по узеньким улочкам старинного Львова… Из маленьких кофеен доносится чуть слышный аромат свежесваренного «Эспрессо» и бодрящего горячего шоколада. Дома будто наполнены стариной, а вездесущая брусчатка лишь дополняет это ощущение нетронутости временем. 

Возможно, это мои романтические грезы, и я лишь девушка, смотрящая на мир сквозь розовые очки... А если и так, то и вам советую их надеть…

Диана Шерстюк,

Львов ― Харьков,

весна 2017 г.,

участница кружка

«Лидерство ― залог успеха»

ЦДЮТ № 5 Харьковского горсовета, 9-а кл. школы № 126

ДИТЯЧІ СЮЖЕТИ ЯК ЖИВІ ІСТОРІЇ…

Діти знаходять позитивні сюжети у своїх творах, водночас намагаються привернути увагу до того, що потребує змін. Щоб усім небайдужим надати можливість для діалогу й обміну думками, на заняття запрошуємо батьків та педагогів. Адже дітям є про що розповісти нам, дорослим. Під час відкритого уроку на тему «Мистецтво спілкування» гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради у гімназії № 13 настав час дебюту юних літераторів.

Підтримати й послухати учнів виявили бажання їхні однолітки, вчителі та батьки. У теплій і дружній атмосфері заняття слухачі емоційно сприймали виступи учнів, дякуючи авторам щирими оплесками. Вперше на імпровізованій сцені перед публікою вдало виступили Катерина Микитенко, учениця 8-а класу із своїм поетичним твором «Мамочка» та Марія Глоба, учениця 4-а класу із сюжетом «Розлука». Незабутнє враження у присутніх залишилося після виступу  учениці 4-а класу Марії Колесникової. Адже її оповідання із символічною назвою «Мені так хочеться побільше спілкування» присвячено не тільки рідній матусі, але й усім присутнім мамам.

Важливо, що учні вже з молодших класів починають писати та розповідати сучасні сюжети. Невигадані історії у сценічному виконанні Насті Кричевської та Вероніки Миценко викликали не абиякий інтерес. Пригоди пасажирів у метро із «Небезпечною сумкою» стали темою жвавого обговорення серед учнів та батьків.

― Чим сьогодні можна зацікавити учнів? ― часто запитують батьки.

― Маємо не тільки створити цікавий сюжет, доопрацювати текст, щоб він перетворився на живу історію. Важливо для кожного автора навчитися виступати перед публікою. Адже під час таких відкритих уроків та практичних занять учні не лише можуть закріпити та продемонструвати присутнім раніше засвоєні навички роботи із текстом, починаючи від написання й редагування. Ще й мають можливість практично опановувати сучасні прийоми ораторського мистецтва, ― відповідаю усім зацікавленим та небайдужим. Докладніше ознайомитися із творчими доробками юних авторів можна у новоствореному блозі молодих літераторів.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради

Початок весни

Весна! Це час, коли усе розквітає та пробуджується. Усе зароджується, мов у перший раз.

Квітка розпускає кожну свою пелюсточку, кожен листочок та кожну стеблинку.

Температура повітря з кожним днем стає все вищою, надворі тепло і приємно. Згодом буде дуже тепло та можна ходити по вулиці без верхнього одягу. Мені подобається ВЕСНА!

Але я вважаю, що усі пори року по-різному гарні й неповторні: літо — найтепліша пора року, осінь — найближча пора року до найвеселішої порі року — зими...

А про весну я вже розповіла !

Марія КОЛЕСНІКОВА, учасниця гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради, учениця 4-а класу гімназії № 13 м. Харкова

Путешествие"

в заброшенную достопримечательность

День, в который состоялся наш "поход", был самым обычным. Но неожиданно наш разговор перешел на тему таинственных, заброшенных и необычных мест. И поскольку никто из нас еще не был там, мы решили испытать новые эмоции, узнать что-то новое. Иными словами, сходить в заброшенное здание. Но вот, к сожалению или к радости, мой интерес прошел быстро, чего не скажешь о моей подруге Тане.

Если честно, я до сих не могу поверить, что решилась на такой поступок. Но на следующий день после короткого диалога мы пришли к этому полуразрушенному зданию.  Сперва, когда мы только зашли, тело бросило в дрожь от страха. Внутри здания все было разгромлено: дыры в полу, обваливающиеся стены, потолки… Но не стоит забывать, что были вещи, которые действительно понравились нам. Особенно впечатлило то, как красиво были раскрашены окна: они словно переливались всеми оттенками радуги. Затем, сделав пару фотографий на таком красивом, довольно редком фоне, мы поднялись на самую высокую точку здания и очутились на самой крыше.  Оттуда мы узрели нечто потрясающее ― вид на город. Он был настолько воодушевляющий и прекрасный, что я не уверена, можно ли подобрать какие-либо слова, чтобы его описать. По-настоящему это полуразрушенное здание можно назвать местной достопримечательностью.

Вот так состоялось наше маленькое путешествие в это заброшенное здание. Когда-то здесь были игровые автоматы неподалеку от центрального рынка.

Благодаря таким походам в центре родного города, можно перебороть свои страхи, а не только позабавиться. 

И теперь с уверенностью могу сказать: это был хороший опыт для нас двоих.

Светлана Светличная,

Участница кружка «Лидерство — залог успеха» Центра детского и юношеского творчества № 5 Харьковского горсовета,

9-а класс школы № 126

Оповідання про маму та сім’ю

Створено в рамках діяльності гуртка «Лідерство ― запорука успіху» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради

Діти! Любить своїх батьків!

Мене звуть Володимир Нагорнюк, я з багатодітної сім’ї. В мене є три старших сестри та один молодший брат. Моя сестра Валерія навчається у коледжі на музичному факультеті, Владислава ― в університеті, а найстарша ― Євгенія є вчителем історії та географії. Молодший братик Олександр ще навчається  у школі.  

Я дуже люблю своїх батьків. Зараз розповім вам, які вони в мене чудові. Слухайте. Мого батька звати Іван, він працює фотографом та лагодить комп’ютери. Але найкраща людина у житті ― це моя матуся.  Нині працює завучем у школі, а за фахом – вчитель історії.

Я завжди можу звернутися за допомогою до неї. Мама не тільки допомагає мені зі шкільними уроками, але й вирішує інші питання, які мене турбують. За все це їй дуже вдячний! Коли я був маленький, вона  ночей не спала. А вранці нову бігла до школи, де на неї чекали учні, вчителі та батьки.

Якби не мої батьки, мене би не було на цьому світі. 

Я дуже люблю мою маму. Та можу сказати: моя мама найкраща у світі!

Діти, будьте вдячні, любить та бережіть своїх матерів та батьків!

Володимир Нагорнюк,

5-а клас ЗОШ № 126 Холодногірського району м. Харкова

Твори про маму: про різне варто говорити...

Не тільки з нагоди Міжнародного жіночого дня, але й частіше дітям варто приділяти увагу своїм мамам. Слова подяки за їхню любов, увагу і турботу нехай створюють позитив повсякчасно. Молодим авторам варто щиро й відверто ділитися своїми очікуваннями та сподіваннями із батьками, щоб у родинах плекати взаємоповагу й довіру. Особливої уваги заслуговують розповіді тих, хто не замовчує деякі проблемні питання. Вони стосуються багатьох із нас. Адже деякі учні як майбутні літератори та журналісти цілком усвідомлюють: про все це варто говорити... 

Оповідання створені в рамках діяльності гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради, що працює на базі гімназії № 13 Холодногірського району м. Харкова

Леонід ГАПЄЄВ, керівник гуртка

МЕНІ ТАК ХОЧЕТЬСЯ ПОБІЛЬШЕ СПІЛКУВАННЯ

Мама. Це не просто красиве слово. Адже саме вона дуже важлива людина у житті кожної дитини й дорослого. Мама намагається бути милою, ласкавою та доброзичливою до своєї дитини. Щоб не припускати таких помилок, як колись зробила її мама. А ось моя матуся дуже люб’язна до своєї родини. Зараз розповім, послухайте.

Мою маму звуть Світлана, їй 37 років. Разом з нею ми відвідали багато театрів, концертів. Бували у парках, магазинах, в цирку й не тільки.

Коли моя мама візьметься за якусь справу, то усе в неї виходить вдало. Скажімо, моя мама вміє шити, її цьому навчила моя бабуся. Ще моя матуся вміє смачно готувати і випікати. Коли трошечки підросту, вона навчить цьому і мене.

Більшість часу мати проводить на роботі за комп’ютером. Мама вміє добре фотографувати і до неї звертаються друзі за допомогою. А ще неня дуже красиво малює. Бабуся показувала і подарувала мені декілька малюнків, які мама створила ще у дитинстві.

Я дуже люблю свою маму. Нехай з Божої ласки в неї усе буде гаразд: і на роботі, і вдома, і здоров’я, і творче натхнення…

Хочу побажати тільки одне: щоб мама знаходила можливість приділяти більше уваги мені, ніж своїй роботі.

Марія КОЛЕСНІКОВА, учениця 4-а класу гімназії № 13 м. Харкова

МАМУСЯ ПІДБАДЬОРЮЄ МЕНЕ

Хочу розповісти про мою маму Наталію. Я її дуже люблю. Вона така гарна. Красива зовнішність гармонійно поєдналася з її внутрішнім світом.

З матусею спілкуватися мені легко й приємно. Адже вона має спокійний характер. Іноді ми граємо на комп’ютері. Але найчастіше займаємось ліпкою з пластиліну. Любимо разом проводити вільний час. Отож, організовуємо змістовне дозвілля. Буваємо у парках, кінотеатрах, розважальних центрах.

А ще ціную маму за те, що завжди корисне щось порадить, зуміє вислухати й підбадьрити. Тому їй дуже довіряю.

В своїй професії мама є гарним прикладом для мене. Свого часу моя матуся Наталія Олександрівна Миценко отримала диплом за якісне виконання своєї роботи. Тому вона для мене яскравий життєвий приклад служіння професії податківця.

Відверто кажучи, моя мама вдало втілює свої найкращі риси не тільки в роботі, а ще й вдома. Ось скоро знову вихідні, спробуємо з нею приготувати нашу улюблену страву. І тоді скоштуємо смачний торт. Назвемо його Африкою. Поласуємо «маленькі шматочки Землі», де яскраві червоний, зелений, жовтий, голубий та інші кольори нагадають нам про тепле й радісне літо.

 Я люблю свою маму, вона в мене така цікава людина й емоційна. Я щаслива тому, що маю можливість такого сімейного спілкування. Нам добре разом з моєю найкращою мамою. 

Вероніка МИЦЕНКО,

вихованка гуртка «Медіакультура» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради,

учениця 4-а класу гімназії № 13 м. Харкова 

МОИ КОШКИ

У меня есть Британская кошка, которую зовут Юся. 7 июля ей исполнится 2 года. У кошки уже было 3 котенка: Плюша, Буся и Джо. Котята подросли и мы нашли им новых хозяев! Я не знаю, какие они сейчас. Но, думаю что у них все хорошо.

Я очень люблю своих кошек. Несмотря на то, что теперь у меня дома осталась только одна. А до этого у меня жила другая кошка Феня. Хотя, это уже другая история.

ДИНОЗАВРИК МАРИО ВОЗВРАЩАЕТСЯ

Жил-был динозаврик Марио. Он очень хотел пойти в джунгли. Но родители его не пускали, ведь он еще слишком маленький и может заблудиться. Марио так сильно хотел попасть в джунгли, что не слушал родителей. Однажды ночью он ушел из дому и пошел, куда захотел. Когда он зашел в джунгли, то ничего интересного не увидел, ведь уже было темно. Но вскоре Марио прошел дальше и увидел много чего необычного: светлячков, летающих рядом с ним, маленьких животных, которых никогда до этого не видел… Но больше всего динозаврику понравилось дерево, которое светилось под сиянием луны. Марио долго наблюдал за этим деревом. После всего увиденного, ему захотелось спать. Марио попытался найти дорогу домой, но не смог. Пришлось динозаврику ночевать под этим необычным деревом.

Когда утром динозаврик проснулся, то увидел возле чудо-дерева своих родителей. Они были рядом и радовались тому, что нашли сынишку. По дороге домой они отругали своего ребенка за то, что без спросу сбежал из дому. Хорошо, что Марио осознал свою ошибку и пообещал, что тепер будет слушаться своих родителей.

Мария КОЛЕСНИКОВА,

ученица 4-а класса гимназии № 13 Холодногорского района г. Харькова,

воспитанница кружка «Медиакультура» Центра детского и юношеского творчества № 5 Харьковского городского совета

 ЛІДЕРСТВО РОЗВИВАЄТЬСЯ У ТВОРЧОСТІ

На заняттях гуртка «Лідерство ― запорука успіху» Центру дитячої та юнацької творчості № 5, що відбуваються у 126-й школі Холодногірського району Харкова, значна увага приділяється розвитку творчої особистості майбутніх лідерів. Учні не лише хочуть навчитися писати вірші, оповідання, казки й інші твори. Ще мріють десь опублікувати свої літературні здобутки. До уваги читачів ― поетичні твори учениці 6-в класу ЗОШ № 126 Поліни Болтенко.

Добре, що завдяки таким ініціативам творча молодь має можливості для свого подальшого професійного зростання. Сподіваємось, що молоді обдарування не тільки із цієї школи долучатимуться до літературної та журналістської творчості різних напрямків.

Леонід ГАПЄЄВ, керівник гуртка

***

Сверкают багряные грозди рябин

над домом моим.

Смотрю я в небо голубое

и вижу твой взгляд.

***

Тихонько с улыбкой

На скрипке играет сверчок.

А листья танцуют

вальс для него.

***

Часики стучат: тик-так, тик-так, тик-так.

Часы бегут, минуты подгоняя.

За временем следи ― оно бесценный дар.

Не трать его на что попало...

На фото: юна поетеса Поліна Болтенко