«Трембіта» знову кличе нас...

Пророк двадцятого і двадцять першого століття.

В своїй вітчизні він почутий?

Цікаві роздуми і гарний настрій хочете відчути?

Ми поговоримо про творчість і життя.

Про сьогодення.

Книжечка ще змалечку

Іванові дала натхнення?

Замість ґудзиків він потаємно

Обирав собі нові знання.

Читаймо малу прозу

Чендеївсьву щодня!

Щоб у світ великий слова

Упевнено і радісно іти.

Читати можуть діти його твори

Років з 7-ми, 8-ми чи з 10-ти?

«Трембіта» знову кличе нас

До Карпат і Верховини.

Електромобілем з Харкова

Поїдемо туди?

В салоні вміститься уся родина?

(авторський вірш ЛЕОНІДА ГАПЄЄВА,

фото з інтернету)

ПРО ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ

В ЖИТТІ І ТВОРЧОСТІ

ІВАНА ЧЕНДЕЯ

Про ці та інші цікаві аспекти сучасного національно-патріотичного виховання йшлося під час семінару для педагогів Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради на тему «Національно-патріотична спрямованість освітнього процесу у позашкільному навчальному закладі».

В якості модератора практичного заходу виступила методист ЦДЮТ № 5 Вікторія Герасименко. Серед актуальних коментарів стосовно сучасної системи освіти пані Вікторія досить цікавого і позитивно висловилася з приводу надісланих матеріалів (тез для виступу) одного з педагогів основ медійної грамотності. Отож, декілька слів — від автора статті, керівника гуртка «Медіакультура».

Пророк двадцятого і двадцять першого століття.

В своїй вітчизні він почутий?

Цікаві роздуми і гарний настрій хочете відчути?

Ми поговоримо про творчість і життя.

Про сьогодення.

Книжечка ще змалечку

Іванові дала натхнення?

Замість ґудзиків він потаємно

Обирав собі нові знання.

Читаймо малу прозу

Чендеївсьву щодня!

Щоб у світ великий слова

Упевнено і радісно іти.

Читати можуть діти його твори

Років з 7-ми, 8-ми чи з 10-ти?

«Трембіта» знову кличе нас

До Карпат і Верховини.

Електромобілем з Харкова

Поїдемо туди?

В салоні вміститься уся родина?

(авторський вірш ЛЕОНІДА ГАПЄЄВА)

Сьогодні ми започатковуємо нову рубрику для практичних занять нашої позашкільної освіти. Це новий погляд на духовну, освічену і культурну, економічно незалежну по-європейськи розвинену Україну в житті і творчості Івана Чендея. І ми поговоримо про те, що нас об’єднує. Про загальнолюдські цінності в житті і творчості Івана Михайловича Чендея.

Отож, спробуємо дослідити цікаві факти з життя і творчості талановитого письменника і журналіста із Закарпаття. Для нас, жителів Східної України це буде практичною спробою інтеграції та налагодження міжкультурного діалогу поколінь та різних за своєю ментальністю регіонів України.

Особисто мені як журналісту і педагогу позашкільної освіти основ медіа грамотності хотілося би звернути увагу на таке. Сучасні медіа технології дозволяють із нічого створити будь-яку сенсацію. І навпаки. Достойні явища чи особистості перетворити за допомогою піару в щось непристойне. Напевно, ви здогадалися? Частково мова йде про етичні засади журналістики.

Думаю, постать Івана Чендея для сучасної молоді є цікавою. Хоча на Слобожанщині є маловідомою. Творів письменника немає у шкільній програмі. А сучасні діти не дуже активно читають те, що потрібно знати та вивчати за шкільною програмою? Їм потрібен певний креатив, несподіванка, не типовий стиль викладання. Їх захоплює можливість проявити себе творчо й нестандартно.

Маємо популяризувати і активно «розкручувати» інтелект країни: її історію та сьогодення. Тобто популяризувати змістовну літературну творчість серед широкого загалу. І постать Івана Чендея у сприйнятті молоді, і саму творчу молодь в сучасному соціумі. Одним із сучасних інноваційних прийомів, започаткованих викладачем основ медійної грамотності, є інтерпретації на різні теми творів малої прози Чендея.

Поспілкувавшись із колегами-педагогами та пригадуючи свої шкільні роки, автор дослідження зробив свій висновок. Він є не дуже оптимістичним. Твори Івана Чендея ані тоді, у 90-ті чи 80-ті роки минулого століття, ані зараз у школах не вивчалися. А тексти цих сюжетів дійсно варті уваги широкого загалу. Історія «Іванко» може нагадати про те, що сьогодні в селах і містах стає небезпечно захворіти? Бо пан лікар не прийде додому? А уявіть собі розчарування бідної жінки, яка віддала останню курку тому представнику медицини. Сучасні читачі могли б замислитися, чи не є це корупцією? Але це вже сучасний погляд, а тоді закарпатці жили своїми звичаями і традиціями. Про це й написав Іван Чендей.

Більш оптимістичним сюжетом є оповідання «Косарі». Історія про людей, які працювали в полі. Сьогодні сільськогосподарські професії теж варто популяризувати, бо Україна і культурна, і аграрна країна. Не варто про це забувати! «Суцільний ринок» не може викреслили з нашого сприйняття певні загальнолюдські цінності. До того ж, вражаючий приклад того, як дорослі трудівники напоїли водичкою пташок-жайворонят яскраво налаштовує на гуманістичні мотиви у сучасній педагогіці. В освітньому процесі, що творчо і навчає, і виховує молоде покоління…

Багато інших сюжетів, безумовно, заслуговують також нашої уваги…

Нині вже настав час відновити історично-культурну справедливість у суспільстві. Чи буде вивчатися у школах України творчість Івана Чендея, яскравого представника ХХ століття, твори якого перекладені на кілька європейських та інших мов? Чи діє сьогодні відповідна Загальнодержавна програма з метою популяризації призабутих достойних імен в українській літературі ХХ століття та українській культурі в цілому? Аби спонукати усіх небайдужих державних службовців та представників громадянського суспільства до подальших роздумів над цими та іншими запитаннями, автор дослідження як небайдужий педагог та член Національної спілки журналістів України направив письмові звернення до Міністерств освіти і науки, культури України, Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України.

Адже в контексті модернізації змісту і якості освіти маємо усвідомити прості речі. Національно-патріотичне виховання нерозривно пов’язане із загальнолюдськими цінностями людини. І письменник, прозаїк, журналіст та публіцист Іван Михайлович Чендей тому є яскравим прикладом.

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртка «Медіакультура» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради

У ПОДИХАХ ВЕСНИ,

НА ХВИЛІ ПОЗИТИВУ

Чого, на вашу думку, сьогодні найбільше бракує в житті сучасної людини? Мабуть, деякі із наших співрозмовників назве гроші, кар’єру, популярність, успішність, здоров’я чи якісь матеріальні блага?

Помітною особливістю нашого сприйняття є те, що нерідко у відповіді на ці питання можна почути роздуми про інше.

Культурне дозвілля, творчий розвиток і безмежний позитив. Такі, здавалося би, прості речі, цілком доступні й зрозумілі кожному з дітей і дорослих, по праву можна назвати нематеріальними цінностями.

Саме на такій хвилі позитиву у Харкові відбувся з 24 березня по 8 квітня 2018 року XХ міський образотворчий Фестиваль «Весни Радості Світла». Його метою є залучення молодого покоління до Краси через різні види та форми творчого самовиразу і підтримки суспільством юних обдарувань.

Цього року серед нових учасників дійства цікаво заявила про себе 10-класниця 126-ї Харківської школи Діана Шерстюк, яка навчається у позашкільній програмі «Лідерство — запорука успіху» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради. Діана пройшла професійний відбір серед прискіпливих членів журі. Для участі у Фестивалі було відібрано її авторський малюнок (акварель) із символічною назвою «Чарівниця весняночка». Дехто із небайдужих експертів навіть зробив припущення, що це є творчий автопортрет молодої авторки!

Чи не правда, досить цікава і смілива думка? Хоча це можна логічно пояснити. Сучасна молодь прагне до самовираження. І кожен це робить по-своєму. На заняттях гуртка «Лідерство» намагаємось знайти можливість для такого розкриття особистості кожного. Тому й спробували вперше взяти участь у такому заході.

Розвиток лідерства у творчості

Саме така ідея практичного втілення можливостей творчого розвитку особистості кожного учня цілком відповідає концепції нової української школи, модернізації змісту та якості освіти.

Кожен із присутніх ще під час відкриття фестивалю у приміщенні Харківської міської спеціалізованої музично-театральної бібліотеки ім. К. С. Станіславського, напевно, відчув не лише отой мотив весни, що надихає юних і дорослих авторів творів різних жанрів образотворчого мистецтва. Помітно й те, що у нашому суспільстві починає поступово втілюватися ідея державно-приватного партнерства. Прикладом цьому — склад організаторів Фестивалю: громадська організація «Психокультура», Харківська державна академія дизайну і мистецтв, Харківська міська спеціалізована музично-театральна бібліотека ім. К. С. Станіславського за підтримки Департаменту культури Харківської міської ради. Хоча активності з боку бізнесу на підтримку культури не вистачало. Адже організатори Фестивалю втілили різні цікаві творчі задуми самотужки, тобто на волонтерських засадах. А в розвиненому суспільстві, до якого ми прагнемо, має бути дещо інакше…

Втім, кілька слів про інше.

Про цікаве й позитивне

    Як розповів автор ідеї цього культурно-мистецького проекту, один із організаторів, керівник громадської організації «Психокультура» Андрій Халін, Фестиваль почав свою історію ще з 1999-го року. За час його проведення у заходах різних періодів взяли участь близько 3500 осіб, 30 організацій Харкова і області. Але «географія» проекту є значно ширшою. Серед учасників Фестивалю різних років були гості з інших регіонів України, а також Росії, Китаю, Малайзії, США. І сьогодні у ХХ фестивалі серед 184 авторів взяли участь не лише представники з України.

Презентація XХ фестивальної виставки відбулася в Харківській міській спеціалізованій музично-театральній бібліотеці ім. К. С. Станіславського. До того ж, організатори знайшли і нові сучасні способи популяризації творчості авторів. Презентація робіт учасників Фестивалю виставлена в електронному вигляді на відео каналі та на сайті громадської організації «Психокультура» в мережі Інтернет (www.psycultura.wordpress.com).

«Фішкою» заходу стали практичні можливості самовдосконалення та розвиток професійної майстерності учасників. Це відбувалося і завдяки змістовно підібраній насиченій програмі заходів. Якщо традиційно у конкурсних змаганнях ми звикли спостерігати за боротьбою серед активних і амбіційних за місця кращих, то ідея Краси і Гармонії орієнтована на зовсім інші цінності. Для учасників, які пройшли відбір, було запропоновано різні майстер-класи з образотворчого та прикладного мистецтва.

Як поділилася своїми враженнями Діана Шерстюк із гуртка «Лідерство» ЦДЮТ № 5, заняття у майстер-класах не просто надали можливостей для професійного і творчого самовдосконалення. Надихає до активної творчості й не абиякий позитив, що відчувався в атмосфері добра і гармонії серед дорослих викладачів Академії дизайну та молодих і небайдужих авторів.

Отож, усі хто долучився до проекту в якості учасників, педагогів, гостей отримали безмежну кількість вражень. А ті, хто з тих чи інших причин не зміг це зробити, можуть переглянути цікаві сюжети в інтернеті.

Замість післямови — продовження розмови

Для зацікавлених і небайдужих пропоную продовжити розмову. Спілкування молодих і дорослих про XХ Фестиваль і не тільки. Інтерв’ю юної журналістки Катерини Псарьової з гуртка «Медіакультура» ЦДЮТ № 5 із Діаною Шерстюк. Інформація та коментарі із перших вуст від одного з організаторів, лідера ГО «Психокультура» Андрія Халіна. (Докладніше читайте в наступному сюжеті: Общение молодых и взрослых/ ЦЕННОСТИ, КОТОРЫЕ ОБЪЕДИНЯЮТ/ Весна в образе девушки/ blogger tvorcist-pozitiv-leonid-gapeev.blogspot.com/ Молодые литераторы. Заметки Леонида Гапеева)

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртків «Медіакультура» та «Лідерство ― запорука успіху» ЦДЮТ № 5 Харківської міської ради

Фото: Катерина Псарьова та з сайту http://www.ksada.org/nov-29-03-2018.html

ЦЕННОСТИ,

КОТОРЫЕ ОБЪЕДИНЯЮТ

Общение молодых и взрослых,

Или неформальный диалог

Мы не разделяем людей по возрастам, группам и категориям, потому что есть общая идея. То, что нас всех объединяет. Те духовные и культурные ценности, которые близки и понятны каждому. Просто хотим показать наш мир и социум во всех его гранях.

Получилась интересная и своеобразная творческая интеграция поколений через диалог в процессе неформального живого общения.

Об идее создания, отличительных особенностях нынешнего ХХ фестиваля образотворчества «Весны Радости Света» и многом другом теперь узнаем буквально из первых уст. Мой собеседник ― один из авторов идеи и организаторов фестиваля, лидер общественной организации «Психокультура» Андрей Халин.

― Отличительная особенность ХХ фестиваля ? В этом году активно участвуют студенты Академии дизайна и искусств. Они представили вниманию зрителей около 30 работ, ― рассказал Андрей Иванович.

― А что нового появилось в рамках ХХ фестиваля?

― Прелесть в том, что в 2018-м собрана большая коллекция детских работ в электронном формате. Мы теперь можем сравнивать их с рисунками прежних лет и видеть тенденции развития образотворчества.

― Идея света и весны, радости и позитива актуальна не только для жителей нашего города. Насколько это удалось воплотить в жизнь, благодаря фестивалю?

― Да, спасибо за интересный вопрос. Действительно, общечеловеческие ценности, заложенные в основу фестиваля, как и культура в целом, не имеют границ. Хотя и формально фестиваль имеет статус городского, по сути его можно было бы сделать международным. Ведь за все эти годы в числе участников проекта были авторы из разных стран. И сегодня в ХХ фестивале в числе 270 авторов участвуют представители не только из Украины. Поэтому мы ищем друзей по всему миру. Ведь важны те общечеловеческие ценности, которые нас объединяют.

Общался педагог Леонид Гапеев

Весна в образе девушки

О своих впечатлениях участницы расскажет Диана Шерстюк, 10-классница 126-й Харьковской школы, участница кружка внешкольного обучения «Лидерство — залог успеха» Центра детского и юношеского творчества № 5 Харьковского городского совета. Ее собеседница, специально приехавшая в субботу на открытие фестиваля, — это 7-классница 13-й Харьковской гимназии, участница кружка внешкольного обучения «Медиакультура» Центра детского и юношеского творчества № 5.

24 марта я попробовала себя в роли корреспондента. Я брала интервью у Дианы с кружка "Лидерство ― залог успеха". Она участвовала в фестивале "Весны радости и света". 

― Диана, а как возникла идея создать именно этот сюжет?

― Я просто сидела и думала, когда же уже придёт весна. И я подумала, почему бы не нарисовать весну в образе девушки.

― А что тебя вдохновило на создание такого чудесного рисунка?

― Меня вдохновила весна. Когда же она уже придёт?!

― Какие у тебя возникают ассоциации как у автора при виде этого рисунка?

― Радость, весна, солнышко.

―А какие у тебя хобби или увлечения?

― Рисовать.

― Почему ты решила поучаствовать в этом проекте?

― Во-первых, я люблю рисовать. Поэтому для меня этот фестиваль показался интересным. В подобных проектах участвую впервые.

― Как по твоему мнению лидерство развивается в творчестве?

-Я даже не знаю. Наверное, стоит пробовать себя в том, что тебе нравится, интересно. И тогда все получится!

― Спасибо, Диана, за твои ответы. Было приятно пообщаться.

― И мне тоже.

Вот так и закончилось моё интервью с Дианой.

Интервью провела Катерина Псарёва, участница кружка «Медиакультура» ЦДЮТ № 5 Харьковского горсовета

ПРО МОЖЛИВОСТІ 

ТА ПРОБЛЕМИ

СУЧАСНИХ МЕДІА

Цікаво дізнатися, наскільки ми з вами є активними користувачами сучасних медіа ? Тоді, для початку варто дізнатися про те, що сьогодні вони собою являють? А що таке мас-медіа? Яка користь, які сучасні можливості та проблеми, пов’язані із соціальними медіа? Можливо, дехто із читачів щось чув про це?

Відповіді на ці та інші актуальні й сучасні питання шукав Михайло ЄРШОВ, активний учасник «Медіакультури», 5-класник 136-ї школи Холодногірського району Харкова. В рамках всеукраїнського конкурсу з медіаграмотності серед підлітків «Це зовсім не ОК. У чому проблема українських медіа?» Михайло обрав в якості журналістського дослідження тему можливостей та проблем сучасних медіа.

Що ж сьогодні є актуальним для нас, як користувачів недійного продукту?

Наведу коротку цитату з есе автора мовою оригіналу. «На практике многие читатели газет и журналов, зрители телеканалов могут вспомнить рубрику «Обратная связь». Ее активно используют редакторы, чтобы наладить активный контакт и диалог с целевой аудиторией конкретного СМИ. В рамках курса медиаграмотности электронный учебник с неожиданным и довольно креативным названием «МедиаДрайвер» (кстати, с оригинальным дизайном, напоминающим о жизни как явлении «вечного движения») упоминает о так называемом явлении «медиамикс», о построении коммуникации с целевой аудиторией с помощью медиарекламы».

Отже, наш юний автор переконав журі конкурсу та інших читачів у тому, що ця проблема заслуговує громадської уваги. Автор есе «ВОЗМОЖНОСТИ И ПРОБЛЕМЫ СОВРЕМЕННЫХ МЕДИА» здійснив цікаве творче дослідження того, що цікавить сьогодні сучасну людину. А тому й зумів привернути до цієї теми громадську увагу на загальноукраїнському рівні. І не залишився непоміченим. За це Михайла Єршова, який зарекомендував себе як перспективний медіакритик, нагороджено Дипломом від організатора всеукраїнського конкурсу ГО «Детектор медіа».

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртка «Медіакультура» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради

ШЕВЧЕНКО ВЧОРА,

СЬОГОДНІ І ЗАВЖДИ

Цікаво, пізнавально і патріотично. Неформально, змістовно і креативно. Із таким настроєм дня у переповненій аудиторії відбувся відкритий урок гуртка «Медіакультура» у Харківській 136-й школі на тему «Шевченко: вчора, сьогодні, завтра». Це був один із відкритих уроків творчої декади педагогів Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради.

Така тема заняття обрана зовсім не випадково. Це не тільки сучасний погляд на творчість Тараса Шевченка очима учасників гуртка як майбутніх журналістів з нагоди Дня народження Кобзаря. Адже усі присутні в ігровому прес-клубі змогли не лише уважно слухати, думати і спостерігати, але й взяти участь у відкритому обговоренні. «Фішка» заняття не в переказування раніше вивченого матеріалу в межах шкільної програми, а в тому, щоб знайти нове і не досліджене в житті і творчості Шевченка.

Мета заняття? Триєдина. Навчальна, розвивальна, виховна

Навчаємося розуміти творчість Шевченка як культурне надбання національного рівня. Розвиваємо засади власного критичного мислення в контексті творчості Шевченка з точки зору сучасного автора і читача. Розвиваємо позитивне мислення і позитивне сприйняття у його творах. Використовуємо інноваційні форми під час проведення заняття, зокрема відкрите обговорення.

У чому секрет виховної мети? Виховуємо молодь в культурному середовищі, ділимося із присутніми цікавими творчими відкриттями, креативно передаємо культуру в маси.

«А слава — заповідь моя»,

чи він прославив Україну?

Не абияку жваву дискусію викликало прочитання відомого вірша «Доля», написаного поетом 160 років тому ще 9 лютого 1858-го у Нижньому Новгороді. Проте, крізь віки й роки цей текст не втрачає своєї актуальності.

Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
«Учися, серденько, колись
З нас будуть люде»,— ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава — заповідь моя.

На запитання до аудиторії про те, чи шукав у свої роки слави і визнання Тарас Шевченко, як і будь-який автор сьогодні, серед різних відповідей пригадується власна думка третьокласниці Софії Кочури. «Він прославив Україну» ― коротко і влучно промовила дівчина.

Мала сторінка великих цікавинок

Спробуємо зробити невеличку літ-екскурсію до малої сторінк великих літературних цікавинок про Шевченка? («Мала сторінка Шевченка» https://mala.storinka.org) Особисто мою увагу привернув цей лаконічний і дуже пізнавальний текст. Ось послухайте. Бо він цікавий не лише батькам і педагогам, а ще й дітям.

Оксана Іваненко. «Маленьким про великого Тараса» (оповідання для дітей)

«Коли я була зовсім малою, отакою, як ви зараз, у нас дома дуже любили співати. Зберуться після роботи літнім вечором під свято і співають. Я знала, що завжди наприкінці співатимуть дідові любимі пісні «Peвe та стогне» і «Як умру». Дід теж підтягатиме. Я знала всі слова, і хоч не всі вірно вимовляла і розуміла, тоненько і собі співала. І ніхто з мене не сміявся, бо я сиділа у діда на руках або коло нього. Ми жили далеко від Дніпра, але з самого малку я уявляла собі, який він широкий, могутній, і вночі, під час бурі, реве та стогне і підіймає високі хвилі. А закінчувалась пісня тихо-тихо, і дід завжди трохи піднімав руку, щоб співали тихо, наче вже буря скінчилась і все засинало. Я дуже любила цю пісню...» (Оксана Іваненко)

Призи за участь, активність і креативність

Кожен із гуртківців під час заняття зміг активно і творчо проявити себе. Діти озвучували відомі вірші і сучасні загадки на тему творчості Кобзаря. А ще ділилися своїми враженнями від власних досліджень його життя і творчості. За редакторським сценічним задумом педагога, у форматі ігрового прес-клубу активну участь взяли не лише самі гуртківці, які ретельно готувалися до відкритого уроку як сценічного виступу перед публікою. Кожен із запрошених та присутніх на цьому дійстві (це діти різного віку, педагоги і батьки) за правилом піднятої руки зміг виступити у дебатах та отримати пізнавальний приз. Це всеукраїнські видання правової та сімейної тематики.

Кожен сценарій ― це творчий орієнтир. При цьому сучасне життя може додати свої корективи. І тому медіагуртківці поступово налаштовуються до вміння імпровізувати. Це не лише стосується різножанрової творчості, коли деякі учні (як 3-класниця Софія Кочура) виступають водночас у ролі співведучих та демонструють власні музичні імпровізації на флейті.

Вчимося висловлювати публічно власну думку

Обмежений ефірний час не дає можливості продемонструвати усе, що вміє кожен із учасників. Тому за принципом «доступного мікрофона» маємо показати головне і найцікавіше. А хто хоче дізнатися, побачити й почути більше, має таку можливість. Зробити це під час інших занять. Це стосується і гуртківців, і гостей заходу.

Важливо те, що сьогодні діти з «Медіакультури» не бояться відкрито висловлювати власну думку, ділитися власними враженнями. Нова генерація творчої молоді налаштована до подальших пошуків того, що залишається так би мовити «поза кадром». Живе у душі і свідомості кожного, хто досліджує творчість Шевченка з позиції загальнолюдських цінностей сучасної людини.

Свобода слова замість цензури

Не все ще однозначно сприймається у творчості Тараса Григоровича як дітьми, так і дорослими нашими земляками. «Думи мої, думи…» То й добре, що кожен рядок творчості Шевченка спонукає нас до подальших роздумів. Варто подякувати усім небайдужим, особливо дорослим. За схвальні відгуки і критичні зауваження, за високу оцінку професійних успіхів дітей на чолі з їхнім наставником, за креативні репліки під час жвавого обговорення побаченого й почутого. А тим, хто не звик до нестандартних виступів дітей, варто потроху налаштовуватися до сучасності. Невже забули про модернізацію освіти? Про те, що сучасна українська школа має навчити молодь мислити? Варто для початку попрацювати із власними стереотипами. Зрозуміти їх, щоб потім якось змінити себе. Бо не може бути помилок, правильних чи неправильних відповідей. Водночас можуть бути представлені для широкого загалу різні точки зору.

Сьогодні вже нікого із літераторів та педагогів, представників громадянського суспільства не здивуєш негласною цензурою в освіті. Мізерними зарплатами та проявами психологічного тиску на прогресивно мислячих талановитих учнів і педагогів, які на загальному фоні виглядають не як усі. В шевченковій творчості таке теж було. Поетам і журналістам в усі часи намагалися «рота затикати», слова не давати. Тому сьогодні нова творча генерація замислюється над художньо-публіцистичною та правовою практичною ознакою медійного і літературного середовища. Варто не забувати і про Конституцію України, і про норми міжнародного права в сучасній «сім’ї вольній новій», по-європейські налаштованій. Бо громадянське суспільство, про яке мріяв наш Кобзар, поступово перетворюється на самодостатню систему демократичної України. Це, по суті, створює демократичні цінності сучасної високоосвіченої людини нашої рідної країни. В якій і Шевченка, і його нащадків, і талановитих учнів і цікавих педагогів (серед яких є чимало авторів «Медіакультури» із дипломами) будуть цінувати.

А поки що не шукаймо пророків у власній країні, не варто вірити в ілюзії десь там на чужині…

Ось так, одна година швидко без перерви промайнула. Увага публіки медійників не обминула.

Насамкінець хотілося би подякувати за увагу, небайдужість і активну участь в нашому шевченківському прес-клубі учасникам «Медіакультури»: Івану Суру, Софії Кочурі, Катерині Псарьовій, Ростиславу Туркову, Тетяні Непочатовій та іншим, їхнім батькам та вчителям, класним керівникам. А також методисту ЦДЮТ № 5 Вікторії Герасименко, нашим колегам з хореографічного гуртка та їх молодому наставнику Ірині Тарасенко, адміністрації школи, усім небайдужим до творчості Тараса Шевченка, яка живе в усі часи. Вчора, сьогодні, завтра і завжди!

Леонід ГАПЄЄВ,

керівник гуртка «Медіакультура» ЦДЮТ № 5 Харківської міськради,

член Національної спілки журналістів України

Фото : Альбіна ПСАРЬОВА